«Прощай, розуме, завтра зустрінемось», – хрестився та примовляв козак Григорій, заглядаючи в чарчину. Так Григорій отримав прізвисько Розум, що згодом прив’язалося до рідних і стало іменем видатного козацького роду Розумовських.
Олекса, син реєстрового козака Григорія Розума та Наталки Демешки, до 22-х років жив у рідному селі Лемеші, пас власну худобу та громадську череду, співав у церкві, був зірковим парубком на вечорницях. Трапилося так, що в 1731 р. петербурзький полковник Федір Вишневський їздив за токайським вином для імператриці, замерз у дорозі, зайшов у храм села Чемер погрітися. Тут він почув спів Олекси, побачив красеня і забрав «янгольський тенор» до столиці. Полковник Вишневський рекомендував співака обер-гофмаршалу графові Левенвольде, а той дав О. Розуму місце в хорі імператорських півчих (от тільки прізвище ушляхетнив, змінив на Розумовського). Важко було парубкові сідати за науку, але продовжив співацьку кар’єру.
Тут Олексу побачила цесарівна Єлизавета, дочка Петра І та Марти Скавронської (Катерини І), народжена до укладення церковного шлюбу між її батьками. Ніжний тенор, козача врода Олекси скорили серце Єлизавети Петрівни. Вона закохалася та переконала графа Левенвольде поступитися молодим співаком. Скоро Розумовський під іменем Олексія Григор’єва опинився в списку двору цесарівни Єлизавети Петрівни. Згодом він став бандуристом при цесарівні Єлизаветі. 
Після перевороту 1741 р. Єлизавета Петрівна сіла на престол. Розумовський у день її коронації став кавалером ордена Андрія Первозванного, підполковником лейб-гвардії Кінного полку. Висока, струнка сіроока красуня мала «пунктик»: з цього дня цариця не одягала жодної сукні двічі (у її гардеробі було 15 тисяч суконь).
Наступного року у підмосковному селі Перово (звідси гілка графів Перовських) відбулося таємне вінчання Олексія з імператрицею (без права наступництва на трон). Весільним подарунком був Анічков палац. Після цього Розумовський поселився поряд із покоями імператриці; вранці вони разом снідали. З цього часу борщ і вареники поселилися в царському меню. Найбагатша людина імперії, граф, генерал-фельдмаршал залишався собою: скромним, набожним, любив полювання, карти.
Разом із Олексієм Розумовським Єлизавета у 1744 р. здійснила поїздку Україною. Під час якої козацька старшина переконала царицю відновити гетьманство. За активної участі Розумовського у 1745 р. відновлено Київську митрополію. Гетьманську булаву на Глухівській раді 1747 року отримав Кирило Розумовський, якому вдалося втілити в життя чимало важливих і корисних реформ.
Уперше з часів Хмельницького Україна отримала право самостійно здійснювати міжнародні стосунки — було створено колегію зовнішніх зносин. Гетьман домігся царського указу про заборону холопства. Розумовський – молодший мав право самостійно призначати полковників та нагороджувати старшину землями, а на території України, окрім невеликого Київського гарнізону, не залишилося царських військ. Звичайно, всі ці та інші реформи втілювалися не без сприяння брата Олексія.
Як писала про Олексія Катерина II, «не маючи будь–якої освіти, він мав широкий розум; обсипаний почестями, він не вирізнявся гордістю. Рисами його вдачі були щедрість і великодушність, але був крутим і важким на руку у нетверезому стані». Сучасники відзначали, що О. Розумовський «був ласкавий, поблажливий, привітний у поводженні з молодшими, любив клопотатися за нещасних і користувався загальною любов’ю».
17 червня 1771 р. помер 62–річний Олексій Григорович Розумовський. Сталося то в Анічковому саду в Петербурзі, у подарованому Єлизаветою палаці, де після смерті дружини жив граф Олексій Розумовський зі своїм ад’ютантом – письменником Сумароковим. 
Після смерті Олексія Григоровича палац став власністю президента Академії наук, графа Кирила Григоровича Розумовського.
