Сини генерала Олександра Засядька продовжили справу батька: навчалися в університетах, закінчили Пажеський корпус, один захищав імператора, а другий таємно робив бомби для замаху.
Один із праонуків командував іноземним легіоном, інший – вугільною промисловістю СРСР.
25-го серпня 1910 р. народився Олександр Засядько. Від прадіда-козака, генерала він отримав ім’я та прізвище. Син шахтаря з Горлівки Олександр Федорович Засядько став блискучим винахідником, відомим державним діячем.
До війни він був начальником «Сталінвугілля», з часом курирував вугільну промисловість у тилових областях. У вересні 1943 р. О. Засядька призначили заступником наркому вугільної промисловості (з надзвичайними повноваженнями. Залізний дядько з крутим норовом і доброю душею у 1946-му був заступником міністра будівельних паливних підприємств СРСР.
Кажуть, що тоді Сталін відпочивав на півдні, вночі, коли генсеку забажалося випити у пристойній компанії, нікого крім прямолінійного упертюха Засядька не знайшлося. Добре вони посиділи. Сталін, як завжди, споював гостя… Коли ж у черговий раз вождь узявся наливати, рука шахтаря прикрила ґранчак і пролунало задерикувате: «Товаришу Сталін, Засядько міру знає. Більше відра не п’є, хто не наливає.» Сказано було п’яно та весело, тому Коба не зобідився, але не забув…
Коли генсеку принесли записані кандидатури на посаду міністра вугільної промисловості, прізвище О. Засядька було в кінці.
– Чому? – У відповідь секретар зробив красномовний жест по горлу.
– Є, ні, Засядько міру знає… – і Сталін підписав призначення.
Того ж 1947 року міністр вугільної промисловості СРСР офіційно затвердив День шахтаря. Його ім’ям названа одна із шахт Донецького басейну в Україні.
Про смерть 53-річного Олександра Засядька, яка сталася 5 вересня 1963 р. у Москві, є кілька версій. Найбільш поширена: Микита Хрущов «зробив» донеччанина заступником голови Ради Міністрів СРСР і нажив собі ревного опозиціонера. Двоє твердолобих упертюхів часто шпетили один одного, переходячи на крик та мордобій. Після одного з таких конфліктів Олександр Федорович вийшов у скверик, сів на лаву і помер від розриву серця (існують натяки на отруєння).
