15 травня 1981 р. у м. Нью-Йорк, США помер 73-річний Тарас Боровець (псевдо – Бульба, Чуб, Гонта), діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни.
Звичайне життя бідної сільської дитини. За схожий на картоплину ніс старші діти прозвали Тараса «Бульбою». Малому було образливо, але коли у школі прочитав «Тараса Бульбу», почав пишатися прізвиськом. З дитинства закарбувалися розповіді діда Юліяна про предка Боровців, який воював на боці гетьмана Мазепи проти Петра I. Першою ж книжкою Тараса, за якою він вчився грамоти, став Шевченків «Кобзар», подарований колишнім вояком армії УНР. З чотирнадцяти років працював у каменоломні. Вільний час Тарас віддавав самоосвіті. У 22 роки відбув військову службу у польській армії. І засяяла світла смуга життя.
Тарас одружився з донькою багатого чеського колоніста в Луцьку Анною Опаченською, придбав у власність Карпилівський гранітний кар’єр, молоді стали виїжджати на модні курорти, де збирались вершки світу. Втім, як свідчить низка повідомлень польської служби безпеки 1933-1935 рр., «багата жінка» допомагала своєму чоловікові грошима у просвітницькій і пропагандистській діяльності на Поліссі.
Тараса Боровця кілька разів заарештовували польські спецслужби, в 1934-35 рр. ув’язнили у Березі Картузькій. Під час більшовицької окупації продовжував роботу з організації націоналістичного підпілля на Поліссі й Волині. На початку німецько-радянської війни сформував і очолив партизанські відділи «Поліської Січі» в місті Олевськ. У лютому 1942 р. повстанські загони на чолі з Боровцем діяли в Костопільському та інших районах. А поряд із високим кремезним отаманом була отаманша: невеличка білявочка, яка й українську опанувала, бійцям шила-прала, при потребі рани повстанцям обробляла.
У березні-квітні 1943 р. вів переговори зі штабом УПА-Північ, однак пропозицію про входження його відділів в єдиний повстанський рух відхилив. У липні 1943 р. перейменував очолювані ним загони в Українську народно-революційну армію і створив спільно з І. Мітрингою Українську національно-демократичну партію. 18-19 серпня 1943 р. УНРА була роззброєна частинами Української повстанської армії. Наприкінці листопада Боровець заарештований гестапо у Варшаві і ув’язнений у концтаборі Заксенгаузен. У цей час він дізнався, що Анну допитували чотири місяці про криївки, сховища боєприпасів, архіви та закатовано на смерть.
Звільнений у вересні 1944 р., Тарас Боровець узяв другий шлюб із Оленою Кушнір.
З 1948 р. жив в еміграції у Канаді, потім у США. Видавав журнал «Меч і воля», створив Українську національну гвардію. Автор спогадів «Армія без держави».
