12 січня 1907 р. у Житомирі народився Сергі́й Корольов, космічний геній (жінки говорили «космічний Дон Жуан»).
Мати Сергія після закінчення гімназії була насильно видана заміж за викладача словесності у гімназії № 1 Житомира. Жінка хотіла продовжувати навчання, але чоловік заперечував, на цьому ґрунті вони розлучилися. Сергій залишився з мамою, але батько пообіцяв викрасти сина, тому мама відвезла хлопця до своїх батьків до Ніжина. Там бабуня заробляла тим, що солила та продавала огірки. Протягом шести років хлопчика не пускали самого на вулицю, перші уроки були домашні від бабусі та мами; малий грався сам. Навіть дорослий Корольов ніколи не запрошував гостей. Небом Сергій почав марити в шість років, коли над Ніжином виконував фігури складного пілотажу, а потім приземлився на Базарній площі льотчик Уточкін.
Нарешті батьки влаштували свої справи. Батько переїхав до Києва й одружився вдруге. У 1916 р Корольов переїхав до Одеси, бо мама вийшла вдруге заміж за одесита Григорія Баланіна, начальника портової електростанції. У вересні 1917-го хлопчик пішов до першого класу Третьої одеської гімназії, але через вуличні бої гімназію закрили. Довелося продовжувати навчання вдома.
В Одесі Сергій уперше закохався. Її звали Ксенія Вінцентіні, або Ляля. Вони були однолітками. Корольов і на руках навколо неї ходив, і під баржею пропливав, навіть виконав стійку на руках на даху міського моргу. Нарешті Ляля дозволила себе поцілувати.
Перед тим як поїхати складати іспити до Київської Політехніки, Сергій посватався. Ксенія відповіла, що не зробить цього, доки не буде самостійно заробляти. Восени 1924-го Корольов став студентом. В анкеті для абітурієнтів він записав себе українцем. У 1926 р. авіаційне відділення в інституті закрили, тому Сергій перевівся до Московського вищого технічного училища. 1930-го Корольов закінчив МВТУ, залишився у столиці СРСР, а Ляля — Харківський медичний і за розподілом поїхала працювати на Донбас. Сергій удруге запропонував Ксенії одружитися, вона знов відмовила, бо три роки їм доведеться жити в різних містах. Корольов домовився з керівництвом лікарні й Лялю відпустили достроково, 1931-го Сергій і Ксенія одружилися. 11 квітня 1935 р. у Корольова народилася дочка Наталія. Однак Корольов швидко втратив інтерес до дружини; у ньому прокинувся прадавній інстинкт мисливця за черговою красунею.
Влітку 1938-го ув’язнили Валентина Глушка. На зборах, де колеги засуджували арештованого, Сергій Корольов заявив, що Глушко не може бути ворогом народу. За кілька днів взяли й Корольова. На допитах 31-річному конструкторові зламали щелепи.
Проти ночі на 28 червня 1938 р. відбувся 15 хвилинний суд, на якому Корольову оголосили вирок — ув’язнення на 10 років Мив золото на Колимі. Через п’ять років у концтаборі отримали вказівку — відправити на Велику землю в’язня Корольова. Шарашкам Берії терміново знадобилися ракетники. Коли Сергій дістався Магадана, пароплав уже відійшов. Згодом з’ясували, що судно затонуло і жоден пасажир не врятувався. Наступного пароплава довелося чекати шість місяців.
У Казані 1942-го року на заводі-22 розпочався тюремний роман Корольова з кресляркою Ніною: вони перекидалися словами, часом записками. 27 червня 1944 Сергій був достроково звільнений. Того ж дня він пішов свататися. Мама була земною жінкою: розуміла, що різниця у 12 років не головне при їхніх статусах. Вийшла Ніна заміж за того, кого напитала мама. Невдало. А він знайшов іншу Ніну. Шлюб із 27-річною перекладачкою Ніною Котенковою був щасливим. Вона залишила роботу і присвятила себе чоловікові, а він себе – ракетобудуванню. На цьому мисливський сезон закінчився. Сергій знайшов домашній затишок.
Після війни разом із Валентином Глушком був відряджений до Німеччини, де вивчав документи з розробки ракет Третього рейху. У 1946 році його призначено головним конструктором балістичних ракет, Курчатов створив ядерний проект, ракетний щит СРСР.
У 1957 році Нобелівський комітет звернувся до Академії наук СРСР із проханням висунути на здобуття премії трьох науковців, чиї розробки відкрили людству шлях у космос.
Кандидатура Корольова була поза конкуренцією, проте за інші місця почалася боротьба між високими сановниками. Тоді Микита Хрущов наказав відповісти, що конструктор супутника — радянський народ, а не Сергєєв. Тільки у день смерті світові оголосили справжнє ім’я Корольова.
Відсвяткували його день народження, в останній раз Корольов заспівав улюблену «Чому я не сокіл», через день – до Кремлівської лікарні. Оперував міністр охорони здоров’я СРСР Б. Петровський. Лікар виявив пухлину, якої раніше не помітили, під час її видалення хворому стало погано. Запросили хірурга О. Вишневського. Той подивився на ледь живого Корольова й зауважив: «Вибачте, на трупах не оперую».
Чому українські генії мусили жити під псевдонімами?
Світ знав справжнє прізвище
Кондратюк Юрій Олександр Шаргей –
Сергєєв– Сергі́й Корольов
професор Г.В. Петрович Глушко Валентин.
