UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Все так просто

Все так просто

Все так просто… Просто ми єдина нація в світі, яка ніколи не вивчала власної історії.
Народився Михайло (Міхал) Чайка-Чайковський 29 вересня 1804 року в селі Галчинець на Житомирщині (Київщині) в заможній українській (хоч і полонізованій) родині. Мати Петронелла Михайлівна Глембоцька (Гленбоцька) — правнучка гетьмана Брюховецького, двоє дідів воювали під запорозькими знаменами (один загинув під час оборони Січі 1775 року). Український шляхтич рано зостався сиротою, тому виховувався дядьком-українофілом, у маєтку якого Михайло носив козацький одяг, вивчав історію, фольклор і військову справу.
Згодом хлопця віддали вчитися до Бердичева (ліцей Джона Воллсея), де учителем словесності був Петро Гулак-Артемовський, один із учителів (сина губернатора Младановича) був похресником Івана Ґонти. У 16 років Михайло, бакалавр математичних і словесних наук, подався до Варшави — на пошуки пригод і слави. Чайковський поступив до університету, у ті часи, коли «Варшава танцювала, Краків молився, Львів закохувався, Вільно захоплювалось ловами, а старий Київ грав у карти». У 1825-му Михайло познайомився з Адамом Міцкевичем, Юліушем Словацьким, Адамом Чарторийським, із Великим князем Костянтином — намісником Польщі. Костянтин Павлович познайомив Михайла зі своїм братом Миколою І. Імператор запропонував Чайковському посаду при дворі та чин камер-юнкера. Коли дядько Глембоцький почув про ненависну Росію, то пообіцяв проклясти хлопця і позбавити його спадщини. Михайло повернувся в родинний маєток і кілька років прожив нудним і спокійним життям поміщика: лови, бали, преферанс… Дозвілля Михайло Чайковський віддавав коханню та одруженню.
У 1830 р. Чайковський вперше одружився з дочкою багатого польського шляхтича Карла Ружицького, з якою мав двох синів і двох дочок і яка рано померла.
М. Чайковський декларував себе українцем, переконано ненавидів Росію і вважав, що сильної Польщі без сильної України не може бути. Тому за часів повстання в Польщі у 1831 році Чайковський дав кріпакам дарчу на землю, створив добровільні козацькі загони і пристав до повстанського війська. Після придушення повстання Чайковського на території Російської імперії оголосили персоною нон грата, маєток конфіскували. У «Спогадах» М.Чайковський писав про 1831 рік: «Поляки відступили за кордон, маючи 130000 навченого і добре озброєного війська… У них не було одностайності, не було певної мети, не було короля, а «Річ Посполита» пила й пропила вдовиний гріш, свою добру славу та свою святу справу.»
Він мусив емігрувати до Франції, де зібрався цвіт бунтівної еміграції: поляки Чарторийський та Міцкевич, українці Словацький та Красинський, які гуртувалися довкола готелю «Ламбер», що став символом нескореності та шпигунським центром. Як і його друзі-українці, Чайковський почав писати польською про українські справи. У Франції Михайло Чайковський видав «Козацькі повісті», роман «Вернигора» з часів гайдамаччини, «Стефан Чернецький», «Українка», «Кошовий», «Гетьман України» про життя Івана Виговського, «Ганна», «Кірджалі». Проте його кликав дух авантюр. Чайковський закинув письменство і з головою поринув у політику; аби послабити Росію, він за гроші польських антиросійських кіл створив «Східне агентство» – розгалужену шпигунську мережу на Балканах. Чайковський ініціював переворот у Сербії, що послабило на Балканах російський вплив. Дослідники стверджують, що в 1845-му Чайковський намагався розпалити повстання на Україні, що твір кирило-мефодіївців «Закон Божий, або Книга Буття українського народу» — робота М. Чайковського.
На цей час припав бурхливий роман і друге одруження з француженкою, її трагічне зникнення.
З горя Михайло Чайковський закохався й обвінчався втретє з Севериною Залеською, та її вік був недовгим.
У 1850 р. українець пішов на службу до султана, отримав у подарунок помістя і чималу суму «підйомних», що стимулювало Михайла змінити католицизм на іслам і прийняти нове ім’я – Мехмед Садик (вірний).
У Константинополі він познайомився з Людовікою Ядвігою, донькою професора математики Андрія Сняденецького, директора гімназії з Вільна. У молодості Людовіка була закохана в Юліуша Словацького, готувалася пов’язати з ним життя, але вийшла за морського офіцера Володимира Корсакова (однокласника та друга Олександра Пушкіна). Після весілля Корсаков загинув у Туреччині, а вона закохалася в російського генерала, якого послали до Туреччини, де він помер. Людовіка поїхала шукати могилу коханого. У Константинополі прийняла турецьке підданство. У 1851-му Людовіка та Михайло — немолоді вже молодята — взяли шлюб за мусульманським звичаєм. Холеричний непосида Чайковський отримав екстравагантну дружину, яка дружила з королевою Великобританії Вікторією та дружиною Наполеона ІІІ Євгенією. Сняденецька розділила з ним всі труднощі життя та боротьби, похована під Стамбулом, в містечку Полонесков-Адамполь.
Михайло створив у Османській імперії козацькі полки, для яких сам придумав форму, купував арабських скакунів. Султан присвоїв йому титули «око, вухо й правиця престолу» та «міріан-паша» (кошовий отаман). Османські козаки привезли знамено Запорозької Січі, Чайковський запровадив у війську українську мову. Любив зазначати, що «тут вам нормальне українське військо». Адам Міцкевич приїхав воювати поруч із Чайковським, він із захопленням писав про Садика-Пашу як про нового Хмельницького. На жаль, на руках у Чайковського хворий на тиф Адам Міцкевич помер.
Закінчення війни 1856 року стало тріумфом Садика-Паші. Його ворог — Росія — переможений. Українська справа здобула розголосу у світі. Чайковський мав розгалужену агентуру в Європі, з якою неможливо було не рахуватися. Він фаворит султана…, отримав найвище військове звання — беглербея.
І після цього всього Михайло Чайковський не побоявся різко змінити життя. Він повернувся до Києва, прийняв православ’я та в останній раз одружився.
П’ята дружина 19-річна грекиня Габріеле Теосколло (привіз з-за моря) жила з М.Чайковським у його квартирі в Киеві (сучасна Пушкінська). Сам цар Олександр ІІ погодився стати хрещеним батьком їхньої дочки; на гроші, подаровані царем, Чайковський купив садибу в селі Бірки. Та сталася трагедія: «грецька царівна» втекла від старого козака з управителем його маєтку.
Михайло Чайковський переселився на Чернігівщину, жив на хуторі Бірки. Від уряду Росії йому призначили кошти на утримання, зберіг він і турецьку пенсію (60 тисяч піастрів). Коли маєток згорів, побудував просту селянську хатину (яка існує й нині), писав спогади, друкував їх у журналі «Киевская старина».
У листі до одного зі своїх давніх друзів Чайковський писав: «Дивна історія випадків – на цій землі між Остром і Десною, – Кирило Розумовський з пастуха індиків став гетьманом України, а Міхал Чайковський з командувача козаками перелицювався на пастуха індиків. Пасу індиків, поки не стану небіжчиком».
Напередодні від серцевого нападу помер єдиний товариш 82-річного письменника – козак Адам Морозовина.
У ніч із 3 на 4 січня 1886 року у хаті Михайла Чайковського довго світилося: батько польської історичної повісті писав листи; після чого шляхтич ліг скронею на кулю. За легендою Михайла Чайковського та Адама Морозовину поховали поруч.

Вер 29, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Французький фізик із української земліМілен Демонжо, харківське коріння
You Might Also Like
 
Чому змінили реверс купюри?
 
Козак луганський
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image9 years ago Видатні люди2,369
Недавні записи
  • Грицько Чубай
  • Віра Ворона-Нечаївська
  • Марія де Тессейр-Донець
  • Звільнення полонених
  • Василь Чаговець
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжякозацтвоживописецьчервоний терорперекладачкозакиТарас ШевченкодисидентгетьманкомпозиторграфікісторикОУНакторХарківбієналепейзажистскульпторБогдан Хмельницькийкороль ФранціїпортретистграфікаМосковіябойчукістІван АйвазовськийжурналісткамитрополитлікарКапністілюстраторкраєзнавецьСергій КорольовКирил РозумовськийОлег ОльжичІван ФранкоІван КотляревськийБібліяакварелістпедагогЛьвівгенерал-майорІван Шишкін
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • 100 USDT до Тарас Шевченко у Вашингтоні
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok