12 березня 1631 р. у Києві (Річ Посполита) упокоївся Іван Матвійович Борецький (у чернецтві Йов), митрополит Київський, Галицький і всієї Руси, ректор Львівської братської школи, перший ректор Київської братської школи, полеміст, письменник.
Досі не з’ясовано дату народження Івана Борецького. Відомо, що сталася ця подія у містечку Бірча (тепер Підкарпатське воєводство Польщі) в сім’ї дрібного шляхтича Матвія Борецького гербу Голобок. Імовірно, що здобував освіту у Львівській братській школі, Острозькому колегіумі, у Краківському університеті.
З 1604 р – викладач латинської й грецької мов, ректор Львівської братської школи. У 1610 р Борецький з дружиною переїхав до Києва, працював священиком Київської Воскресенської церкви на Подолі, де заснував парафіяльну школу (у 1610-1615 рр). Став членом ученого гуртка в Києво-Печерській лаврі. У 1615 році сталася велика пожежа на Подолі. І тут ми згадуємо світле ім’я – Галшка Гулевич, яка 15 жовтня 1615 року відписала свою садибу на Подолі та землю в Києві для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей «так шляхетских, яко и местских». А далі ми забуваємо згадати Івана Матвійовича, першого ректора Київської братської школи. У Братській школі вчилися діти всіх верств населення. Заможні батьки платили за навчання, бідні діти та сироти спочатку утримувались власним коштом Борецького. Згодом ректор створив Київське братство, до якого ввійшов титар (опікун) Києво-Братського монастиря та Братської школи гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний з усім Запорозьким кошем.
У 1618 році, Борецький прийняв чернечий постриг, став ігуменом Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря. Другим ректором Братської школи став публіцист, вчений, церковний діяч Мелетій Смотрицький (1619 — 1620), перу якого належить перша праця зі слов’янської філології – «Граматика словенська» 1619 року. Третім ректором – поет Касіян Сакович (1620 — 1624).
Тим часом із Москви через Київ на Близький Схід повертався Єрусалимський патріарх Теофан. У серпні 1620 р. в Києво-Печерській лаврі відбулася таємна нарада представників православних общин і монастирів Польсько-Литовської держави, на якій було вирішено просити патріарха висвятити Іова Борецького на православного митрополита Київського. Теофан не наважувався, побоювався помсти з боку поляків, але Сагайдачний переконав патріарха. У вересні 1620 р. патріарх Теофан, із дозволу вселенського патріарха, за участі митрополита Софійського Неофіта і єпископа Страгонського Авраамія, під охороною козаків у храмі Братського монастиря здійснив акт рукопокладення на митрополита Київського та Галицького Іова Борецького. Оскільки найдавніший із збережених у місті Софійський собор був у руках уніатів, місцем перебування митрополита став Михайлівський Золотоверхий монастир.
У квітні 1622 р майже всі свої кошти Сагайдачний заповів братствам і братським школам Києва, Львова та Луцька «на науку і виховання бакалавров учених».
Йов Борецький – духовний і політичний наставник Петра Могили. Похований за його заповітом у Михайлівському Золотоверхому монастирі – тодішній митрополичій резиденції.
