Я не бачила ангелів на землі, переконана, що кожен має власні плюси та мінуси. Один із плюсів Семена Петлюри – вірність друзям дитинства – це Василь Королів (1879-1943) та Пилип Капельгородський (1882-1938) та членам власної родини – молодший брат Олександр (1888–1951; у 1930-х рр. – майор Війська Польського) та племінник Степан Олександрович Скрипник (1898–1993; 1930–39 – депутат сейму Польщі, згодом – митрополит Мстислав, від 1990 – перший патріарх Української православної церкви Київського патріархату.
Василь Королів і Семен – однолітки, батько Василя був священиком у Диканьці, тому хлопці влітку разом відпочивали. З часом Василь Королів став справжнім журналістом, художником, одним із засновників Української Центральної Ради, її членом; чоловіком письменниці Наталени Королеви.
Пилип Капельгородський був із родини священика (його батько з кріпаків князя Щербатова мав 11 дітей). Пилип був молодшим за Семена на три роки, обоє бурсаків кохали попівну Параскеву. Дівчина віддала перевагу Пилипові, але дружба збереглася на все життя. Пилип став поетом, мав із Параскевою двох дітей, зятем скульптора Івана Кавалерідзе.
Семен став Симоном, двічі вигнаним із бурси, недоук, завжди знаходив власного мецената. Коли Петлюра був при владі, допомагав товаришам.
