Платон Борисполець

1 квітня 1805 р. у містечку Оглав (Гоголів) Остерського повіту Чернігівської губернії Російській імперії (нині село Броварського району Київської області) у родині приписних козаків народився дворянин Платон Борисполець. Кілька поколінь Бориспольців входили до числа козацької старшини війська Запорозького, були сотенними та полковими писарями.
Дід Платона, Никифор Пилипович Борисполець (*1775 р.н.).
Батько Тимофій Никифорович Борисполець (?- 17 травня 1849, Баришівка) з 1830 р. колезький радник, працював прокурором у судах Херсона, Київської губернії. Родина мала маєтки в Гоголеві та Баришівці.
Платон Тимофійович Борисполець навчався у 2-му Кадетському корпусі в Петербурзі, який закінчив 1823 року, отримав спеціальність офіцера артилерії. Талановитий випускник мав протекцію Великого князя Михаїла Павловича, готувався до морської подорожі у свиті Великого князя Костянтина Миколайовича Романова. Утім, пристрасна любов до живопису змусила Бориспольця відмовитися від преференцій офіцера та перспективи зайняти «тепленьке місце». Служив в артилерії, одночасно працював у арсеналі та артилерійській технічній школі. За спогадами сучасників Борисполець був «дуже малого зросту, із сяючими очима і великими чорними вусами». Відзначався надзвичайною працездатністю, душевністю, безкорисливістю.
З 1835 року почав відвідувати класи Петербурзької академії мистецтв на правах стороннього учня, був зарахований до класу батального живопису. Відома робота Платона Бориспольця того періоду «Фрегат „Аврора“ під час бурі» 1838 р. Скульптор Микола Рамазанов писав: «Платон Тимофійович вивчав малювання і живопис уривками, між службовими заняттями, і встигав так швидко, що інший, при абсолютно правильній постановці навчання, не випередив би його… Для нього були доступними фарби, образи, пейзажі, портрети, перспектива, акварелі, морські види, жанр, скульптура».
У 1839 році Платон вийшов у відставку в чині підполковника, повністю віддався мистецтву. Навчався в класі батального живопису професора О. Зауервейда, а після повернення до Петербурга з Європи Карла Брюллова вони з Шевченком стали учнями Карла Великого. Борисполець був душею студентської компанії, мав добру вдачу, охоче позичав Тарасові гроші «без віддавачки». Платон і Тарас стали друзями. У вересні 1841 року Платон Борисполець і Тарас Шевченко взяли участь в Академічній художній виставці в Петербурзі, наступного року виконали оформлення Орловського кадетського корпусу та іконостасу однієї з церков. Не раз Тарас Шевченко приїздив до батьків Платона Бориспольця в гості «на чашку чаю» за відсутності друга.
Вони разом планували здобути премії, які б дозволили безкоштовно вчитися живопису за кордоном. Але не склалося… У 1843 році комісія присудила велику золоту медаль, яка давала право Платонові безплатно навчатися в Європі, але з’ясувалося, що Борисполець на час випуску з Академії перетнув 30-літній віковий рубіж, після якого за статутом Академії не мав права на нагородження великою золотою медаллю, і права на омріяне навчання в Італії.… Тарас за роки навчання в Академії мистецтв одержав за малюнки з натури та живописні твори дві срібні медалі й одну золоту (малу), яка такого права не давала.
Добре, що Платон умів заробляти та відкладати гроші, тому він виїхав у Західну Європу власним коштом: Італія, Франція. В Італії Платон Тимофійович копіював картини Тиціана Вечелліо на замовлення членів царської родини. За ці гроші він жив за кордоном. У 1847 році в Парижі Платон Борисполець працював над картиною «Проповідь Андрія Первозванного на березі Дніпра», яка зберігається в Андріївській церкві, хоч має інший підпис «Проповідь Апостола Андрія в Києві скіфам у 40-і роки I ст. н. е. на горі, на якій нині височіє Андріївська церква». Олія. 1847 р. Тоді Платон Борисполець дізнався про арешт «старого і сердешного друга» Тараса Шевченка. На знак солідарності він надав портретних рис Тараса Шевченка скіфу-вершнику ніби «прихованому» у напівтемряві в лівій частині картини. Поет згадував Бориспільця у листі до М. Лазаревського (20 грудня 1847). У 1852 р. Платон Тимофійович Борисполець втратив зір. Звістку про це Тарас одержав у засланні на Кос-Аралі, написав поему «Сотник» як згадку про Гоголів, про родину Бориспольців. У 1858 році Борисполець повернувся до Петербурга, друзі зустрілися. 28 квітня 1858 року Тарас Шевченко записав до свого «Щоденника»: «…В первой зале в Академии встретился мне Зимбулатов и Борисполец, мои старые и искренние друзья. Наскоро обошли мы выставку, отправились к Зимбулатову и время до обеда провели в воспоминаниях…» Час дуже змінив друзів: Шевченкове здоров’я було підірване казахським кліматом, після цинги він мав проблеми з зубами, частково облисів; Борисполець втратив зір.
У 1866 р. в листі, продиктованому Київському митрополиту Арсенію, Платон висловив бажання подарувати Києву картину «Проповідь апостола Андрія». 19 серпня 1867 року, при святкуванні 100-річччя з дня освячення Андріївської церкви, картину розмістили у храмі. Організатором святкування виступив відомий церковний письменник і паломник Андрій Миколайович Муравйов (1806-1874), єдина людина, похована в Андріївській церкві. Хто був у храмі за радянських часів може пригадати портрет Леніна, який прикривав плиту з чорного граніту з викарбуваним написом: «Тут похований Андрій Муравйов». http://uahistory.com/topics/famous_people/2380
Рівно 150 років полотно провисіло на західній стіні в південній частині трансепту храму; картина жодного разу не знімалася зі стіни через свої великі розміри та вагу. Розмір картини становить 447х325 см (бл. 15 кв м). Її вага (разом з рамою) – бл. 170 кг.
Уже не маючи змоги малювати через сліпоту, Платон Борисполець все бував у Європі. За легендою, у Парижі він почув, що на базарі продається раритетна українська кобза, поспішив туди. З придбаною кобзою він ішов Парижем і потрапив під кінний екіпаж. Борисполець загинув під кінськими копитами. Побутують версії про смерть Платона Бориспольця 30 червня (14 липня) 1880 р. у Санкт-Петербурзі та в Італії.
Полотна Платона Бориспольця прикрашають галереї багатьох країн світу. А що бачили ми? У Києві у Андріївській церкві знаходиться картина «Проповідь святого Андрія скіфам» – єдине велике полотно художника, що дожило до нашого часу. У Національному музеї Тараса Шевченка в Києві є чотири невеликі роботи його пензля: «Пейзаж» і «Жандарм». У музеї Тараса Шевченка в Баришівці експонується портрет, написаний П. Бориспольцем. Платон Борисполець – автор портрета композитора Олександра Даргомижського.