Чудернацький світ прізвищ. Найдавніші з них патронімічні, тобто утворені від імені батька. Від грецького πάτριος «батьківський, успадкований від батьків», пов’язаного з πατήρ (род. в. πατρός) «батько», спорідненим з лат. pater. Слово запозичене з французької мови; можливо, через німецьку.
Прізвище Санґушко – це зменшений варіант імені Олександр – Олександрушко – Санько, Сангушко – син Санька. З того часу традиційними для роду Санґушків стали імена: син-первісток отримував ім’я батька Олександр; родовими були імена Андрій, Дмитро, Роман, Федір.
Княжий рід Санґушко (герб Погоня) бере початок від лінії Гедиміновичів, від одного з синів Великого князя Литовського Ольгерда Федорович, у якого був син Сангушко (Василь чи Семен).
4 березня 1743 р. у Кольбушевій народився Ієронім Януш Санґушко, князь гербу Погоня. Молодший син великого маршалка литовського й ордината острозького, князя Павла Кароля Сангушка (1680-1750) та Барбари Урсули Дуніної (1718-1791).
Княжич здобув прекрасну європейську освіту. Швидко здіймався службовими щаблями: генерал військ коронних; генерал-поручик піхоти імперської армії. Кавалер орденів: Св. Станіслава (1777), Білого Орла (1777). 9 червня 1785 р. отримав підтвердження князівського титулу в Австро-Угорщині.
Ієронім-Януш належав до ґрона магнатів: отримав у володіння Антоніни, Білогородку, Заслав, Корниці, Линці, Славуту й Шепетівку. Саме він став першим князем, який у 1790 р. заснував у Славуті постійну резиденцію.
Член Постійної Ради. Противник Конституції 3 травня. Радний конфедерації Торговицької (1792). Брав участь у польському повстанні 1794 року під проводом Тадеуша Костюшка.
Проживаючи в Славуті, Ієронім Януш Санґушко займався землеробством і лісівництвом, новими напрямами господарювання. У 1795 році збудував у місті суконну фабрику, про яку знали в Росії та Європі, а її продукція користувалася попитом серед населення і державних структур, вищого командування Чорноморського флоту та експортувалася до Англії. Два століття працювало це підприємство, припинило своє існування в часи незалежності. Започаткував князь кінний завод, що спеціалізувався на арабських скакунах.
Януш Санґушко – засновник унікальної Славутської резиденції, мистецької галереї, бібліотеки. Іван Котляревський протягом двох-трьох літніх місяців гостював, працював у бібліотеці, був томадою та партнером за зеленим столом.
Частенько відвідував Славуту князь Вацлав Ржевуський («Емір Золота Борода», «Отаман Ревуха», відомий поціновувач коней). Разом із козаком Ревухою приїздили Тимко Падура та торбаніст-композитор Каетан Відорт із капелою бандуристів, хором надвірних козаків із Саврані.
15 вересня 1806 р князь Санґушко зробив фундуш на костел в Іллінцях.
18 грудня 1812 р. у Заславі 69-річний Ієронім Януш Санґушко почув звістку про смерть свого сина Євстахія (Остапа). Вражений горем батько верхи на коні здолав дорогу від Заслава до Славути. Помер вершник від інсульту.
Похований у крипті фундованого ним костелу в містечку Білогородка.
Звістка, що вбила батька, виявилася неправдивою. Син Євстахій Еразм, учасник польського повстання, генерал дивізії армії Бонапарта, нагороджений Великим Хрестом ордену Почесного легіону пішов у відставку і до кінця своїх днів жив у Славуті. Він збудував літню резиденцію; розбив парк, cад, оранжерею з колекцією 3500 видів квітів, якими опікувалась дружина. Засновував громадські каси, допомогові банки, дешеві магазини живності, одягу, взуття, реманенту. На кінний завод завіз із Сирії стада расових коней арабської породи. Збудував першу броварню в місті. У Славутичі й сьогодні цінується пиво «Князь Санґушко».
Палац у Славуті, Євстахія Санґушка не раз відвідували Іван Котляревський, Вацлав Ржевуський. Влітку 1828 р. у палаці Санґушків пролунали арабські пісні у перекладі князя Вацлава Ржевуського із щойно виданої збірки. Рецензентами цієї збірки були князь Євстахій Санґушко та поет Іван Котляревський.
На жаль, перед Першою світовою велика частина палацових мистецьких збірок вивезли в глиб Росії, після Ризького миру 1921 р. передали до Польщі.
До речі, династія Санґушків не зникла.
Павло Францишек Роман Саґгушко, єдиний живий представник шістнадцятого покоління княжого роду по Ковельській чоловічій лінії є офіційним представником князівської династії і претендентом на литовський великокняжий престол. Народився в 1973р., живе в м. Сан-Паулу (Бразилія). Бізнесмен, Президент Дому Санґушек польської культури в Сан-Паулу.
У 2002 р. князь передав бібліотеці Ягеллонського університету в Кракові зібрання книг роду Санґушек.
У 2006 р. Павло Санґушко разом із матір’ю Клавдією відвідав колишні маєтності роду: Підгородецький замок, Славуту і палац у Ізяславі.
Залишити відповідь