23 грудня 1970 року був погідний день, поміж лінивих білих хмар навіть виглянуло сонце. У присутності двох осіб (поет Богдан Бойчук і літературознавець Іван Фізер) тлінні останки Олекси Стефановича перенесено на Український цвинтар Бавн-Брук. «Усе це ще раз нагадало про велику самотність Олекси Стефановича і за життя. Таким самотнім був хіба що Тодось Осьмачка, який також упокоївся на цьому цвинтарі. Вони виявилися тими рослинами, які не прижилися на американському ґрунті». 
4 січня 1970 року Олекса Стефанович помер. Поховали 8 січня, коли налетів густий снігопад на Боффоло. Отець П. Івахів зберіг імена вісімнадцяти людей, які були на похороні. Дев’ятнадцятий – Вольфрам Бурґгард із Канади, син Юрія Клена – через негоду запізнився на кілька годин. Він потрапив уже на закидану снігом могилу.
