25 лютого 493 р. після трьох років облоги Равенни правитель Італії Одоакр, син Едіка 
(єдиного в історії короля скірів на території сучасної Чехії) та його дружини Малгирди; швагро князя Кия; після п’яти років війни Одоакр погодився укласти з Теодоріхом Великим мир (тобто капітулювати), поділити з ним Італію та спільно правити, перебуваючи у Равенні. 
6 березня Теодоріх влаштував урочистий бенкет на честь свого переможеного супротивника, під час якого підступно власноруч убив 60-річного Одоакра.
Винищили також всю родину князя: його дружину Сванігільду заморили голодом у в’язниці, сина Теласія відправили нібито на заслання до Галлії, але дорогою підступно вбили.
Можете здивуватися, але наші пращури знали історію краще за нас, про що свідчить літопис Самійла Величка (К.: Дніпро, 1991. — С. 140—141)
У 1648 р. гетьман Богдан Хмельницький з приводу війни України з Річчю Посполитою звернувся до українського народу у своєму «Білоцерківському універсалі»:
« Навіть Стародавній Рим (що може називатися матір’ю всіх європейських міст), який володів багатьма державами й монархіями і пишався колись своїми шістьмастами сорока п’ятьма тисячами війська, в давні віки взяла й чотирнадцять літ тримала далеко менша проти згаданої збірна бойова сила русів із Ругії від Балтицького, або Німецького помор’я, на чолі яких стояв тоді князь Одонацер, — сталося це в році 470 після Різдва Господнього. Отож ми йдемо за прикладом наших давніх предків, отих старобутніх русів, і хто може заборонити нам бути воїнами і зменшити нашу лицарську відвагу! »
Коли ж гетьман помер, генеральний писар Запорізького війська Самійло Зорка, стоячи над його труною, виголосив промову, в якій були такі слова: «Милий вождю! Древній руський Одонацер!»
Недаремно кажуть, що сучасне завжди на порозі з минулого в майбутнє.
