– А з якого це дива сьогодні день дипломата України? – заскочила мене Хомівна.
– По-перше, 22 грудня 1917 р. Голова уряду Української Народної Республіки (УНР) Володимир Винниченко підписав розпорядження про створення Генерального секретарства з міжнародних справ. Очолив Генеральне секретарство нащадок гетьманів Павла Полуботка та Данила Апостола, член Центральної ради Олександр Якович Шульгін (1889 — 1960). 
Перший міністр закордонних справ Української Народної Республіки (УНР), посол УНР у Болгарії, член делегації України на мирній конференції в Парижі.
Здавна поважали у Києві старовинний козацький рід ліворуких, звали їх запорожці Шульгами. Щоб оформити дворянство, Яків Шульга погодився писатися на московський лад – Шульгін, але російської мови не захотів учити. Було у Якова Шульгіна двоє синів: Микола та Віталій. Микола Якович одружився з дочкою українського лікаря та поета Остапа Рудиковського і мали вони сина Якова (1851 – 1911) і трьох дочок. Сталося так, що Микола рано помер від туберкульозу і сироту-племінника Якова взяв на виховання самотній тоді дядько Віталій. 
Яків був вдячний дядькові за прекрасну освіту, але українське питання стало причиною розриву між Віталієм Шульгіним і племінником Яковом, хоч дядькове фото родич завжди возив із собою.
Небіж Віталія Шульгіна, студент Київського університету Яків Шульгін – учень Антоновича та Драгоманова, належав до таємної Старої Київської Громади. Громада мала видавництво книжок та нелегального українського журналу «Громада» у Женеві, на цю справу Яків Шульгін пожертвував 12 тисяч рублів, усю грошову спадщину, отриману від матері. За це Михайло Драгоманов називав його «євангельським юношей». Після повернення до Києва редагував газету «Київський телеграф». Потім була робота в Одесі: викладав, але за участь в українському русі був арештований. П’ять місяців у одиночній камері, заслання на 5 років до Сибіру (Красноярськ) змінили життя. Яків Шульгін викладав історію, російську мову у гімназії Києва, писав дослідницькі розвідки. У редакції «Київської старовини» він познайомився з Любов’ю Устимович, предки якої були прямими родичами гетьманів Павла Полуботка та Данила Апостола. Згодом вони одружилися, переїхали до Єлизаветграда (1893 – 1896рр.) Мали Яків і Любов трьох синів і дочку Надію. Один із синів був журналістом – Ростислав Шульгін (1914 — 1974) .
Середній син Якова – Володимир Якович Шульгін (1894 — 1918) у 1913 р. організував Українську студентську громаду. Поліг наприкінці січня 1918 року, боронячи в складі гімназично-студентської дружини Київ, переконання свої і своїх батьків, від військ Муравйова під Крутами.
Молодший брат Микола Якович (1896 — 1935) – радник місії УНР у Парижі.
З 2000 року 22 грудня щорічно відзначається в Україні як День дипломата.
– Чекай! Так про це ж треба говорити в школах! Троє братів: один під Крутами поліг, двоє – дипломати. А нам втюхують Івана-дурника…
– Ми з тобою вже цього не побачимо, але якщо колись буде справжня Україна, то цього дня її громадяни будуть відзначати пам’ять родини Шульгіних.
