8 вересня 1989 р., п’ятниця – Київ, площа біля актового залу політехніки. З самого ранку почали збиратися українці. Вони скупчилися біля самопальних яток, де молодь торгувала крамом, привезеним із Литви: значками, національними (забороненими) прапорами України та Литви, репринтами “Червоної Калини”, газетами. Лунала музика: самопальні записи козацьких та січових пісень.
У актовому залі під звуки «Козацького маршу» Євгена Адамцевича
https://www.youtube.com/watch?v=EIXctSrNxWA відкрився установчий з`їзд Народного Руху України (НРУ), що працював три дні. 
Пролунало вітання Олеся Гончара. На площі перед актовим залом Київського політехнічного інституту тисячі людей слухали трансляцію з’їзду.
Найчесніші незалежні ЗМІ в Україні тримали паузу. На Держтелерадіо було сказано «Хто піде на Рух, тому нема чого робити на студії», тому ведучий республіканського телебачення заявив, що у відсутності прямої трансляції з’їзду винуваті представники керівництва НРУ.
З’їзд охороняли омонівці та власна рухівська охорона, бо з областей прибували фіктивні делегації, сформовані компартійними структурами. Втім, хлопці перестаралися і не пустили космонавта Павла Поповича – голову українського товариства “Славутич” із Москви.
1109 делегатів з`їзду (з них 228 комуністів) слухали в основному радісні слова вітань; частенько зал вставав (у жалобі, національний та стрілецький гімни). Найглибша тиша була, коли Левко Лук’яненко у виступі згадав російську окупацію.
Серед гостей були українці з діаспори (один із них Тарас Гунчак, США); вісім поляків із «Солідарності»; був Леонід Кравчук, який не підвівся жодного разу. Учасники з’їзду заслухали і обговорили доповідь про діяльність оргкомітету і завдання Руху та співдоповідь Михайла Брайчевського, ухвалили статут і програму Руху, обрали керівні органи.
Першим головою Руху обрано поета Івана Драча, головою секретаріату НРУ – Михайла Гориня. 
10 вересня, у неділю ввечері всі разом вирушили київськими вулицями до пам’ятника Тарасу Шевченку, нікому не заборонили нести синьо-жовті прапори. По суті, з’їзд Народного руху України закінчився «Заповітом» Тараса Шевченка. Його виконав серед міліцейських автомашин багатотисячний хор, який зібрався біля пам’ятника Великому Кобзареві, при схилених синьо-жовтих прапорах. Серед них майоріли національні прапори інших республік, а також біло-червоний з написом «Солідарність».
Цього ж дня (08.09) у Києві відбувався Пленум ЦК ЛКСМУ, який обрав першим секретарем – Анатолія Матвієнка.
28 вересня 1989 року перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький пішов у відставку.
