13 серпня 1920 р. почалася Варшавська битва – вирішальне зіткнення радянсько-польської війни 1919-1921 рр. Союзниками польських військ у цій битві, що отримала назву «Диво над Віслою», були військові з’єднання УНР.
Наступ радянських військ під проводом Михайла Тухачевського призвів до того, що іноземні дипломати переїхали з Варшави до Лодзя.
У результаті боїв, що тривали до 25 серпня, наступ більшовиків було зупинено.
Війська Тухачевського були розбиті в битві на Німані. Польща змогла відстояти свою незалежність, завдавши поразки військам Радянської Росії.
У цій битві загинуло принаймні 25 тисяч червоноармійців, якими командували Тухачевський і Будьонний; 60 тисяч потрапили в полон. Втрати з боку поляків, яких очолював Пілсудський, – 4,5 тис. убитими.
Після підписання мирного договору Польщі відійшли західні території України й Білорусі.
