– Таак-с, святкуємо значить? Конституція у нас! – метає ікру Хомівна, – Скажи мені, а у первісних людей конституції були? Гадаю, що ні, а як же вони жили?
– То ти мене питаєш, чи, як той веселковий: «тихо сам-собою»?
– Звісно, питаю: Як воно було, коли нічого не було, тобто ніяких законів? Що без Конституції – ніяк?
– Чому ніяк? Не має конституції Ізраїль, там живуть за релігійним законом. Правда, це молода держава, вона існує з 1948 року. Наш же народ здавна був державним. Звісно, певний набір звичаїв був завжди, з нього і утворилося звичаєве право. Саме звичаєве право 8-9 ст., «Правда Ярослава» 1016 року, «Правда Ярославовичів», укладена синами Ярослава в 1072 р. на з`їзді у Вишгороді, «Руська правда» Володимира Мономаха були основою неписаної конституції в Київській Русі та у Великому князівстві Литовському.
– Ага, кажуть: дурням закон не писаний. А ти кажеш: неписаний закон. Що це?
– Бачиш, Хомівно, Англія, Нова Зеландія і сьогодні живуть за неписаними конституціями. У Англії діють Велика хартія вільностей 1215 року, Білль про права 1689, Акт про парламент 1911, Акт про народне представництво 1949.
– І коли ж ми отримали писану Конституцію?
– 5 квітня 1710 року Гетьман Пилип Орлик, генеральна старшина й Військо Запорозьке на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком ухвалили Конституцію. Затвердив її шведський король Карл XII. Деякі вчені кажуть, що діяла вона на Правобережній Україні до 1714 року. Була вона короткою: (всього 16 статей) і конкретною. Стаття 6 проголошувала гетьманську монархію парламентського типу.
– Ага, от тепер ясно, чому кожний наш Гарант трусив гетьманською булавою. Так, а Європа, Венеціанська комісія що нам тоді радили?
– Нічого не радили, бо ми були першими. Уже після нас 1787 року ухвалено Основний закон США. 3 травня 1791 року отримала Конституцію Польща, після неї, того ж року – Франція. Польська конституція діяла до 1795 року, але й сьогодні 3 травня у цій країні свято. 1 липня 1867 року проголошено Британський Північно-Американський Акт, що створив Канаду і став її конституцією.
– Добре, а за останні хоч би сто років Україна мала Конституцію?
– Ще як мала, але більше її мали. 29 квітня 1918 року Центральна Рада прийняла Конституцію УНР, але цього ж дня уряд Скоропадського уневажнив УНР.
– А хто ж «нас мав»?
– Совєти «поізголялися чиста конкретна»: кинули нам аж чотири «касінтуції».
– Ну, про цей плід безсонної ночі та 23-годинного сидіння я все знаю. А от, пам’ятаєш ходульну фразу, яку цитують політикани:
Коли ми діждемось Вашинґтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись!
То хто у нас Вашингтон? Кучма, Ющенко, Янукович, Порошенко? Чи не єдиний, хто обстоював закон – Михайло Сирота? Так його прозвали батьком Конституції (батько Сирота-дочка Конституція). Загинув він за нез’ясованих обставин у ДТП.
– Ні, був ще Вадим Гетьман. Теж загинув. Втратила Україна свого гетьмана.
– От ще хотіла попитати: слово Конституція названо на честь якогось Костянтина?
– Слово, константа з латини і означає – постійний, стабільний. Звідси однокореневе слово Костянтин?
– І все-таки не доберу: Чому постійний, стабільний Закон міняє кожний Гарант? А що було б, якби оця наша Конституція була писаним і обов’язковим для виконання законом державників України?
– Без коментарів…
