Спробуємо дослідити хронологію подій. Провідником, тобто головою Проводу ОУН (р. – революційної «Сірого» (Степана Бандеру) обрали у Кракові на Другому Великому Зборі ОУН, який відбувався 31 березня-4 квітня 1941 р.
30 червня 1941 року до Львова о 04:30 ранку увійшли 330 вояків батальйону німецьких військ «Нахтіґаль», що складався переважно з українців під командуванням Романа Шухевича, частини німецького вермахту, відділи націоналістичних повстанців на чолі з крайовим провідником ОУН Іваном Климівим-Легендою.
О 5:00 годині вечора в залі товариства «Просвіта» (Площа ринок, 10) розпочалися Українські Національні Збори. Присутні: понад 100 чільних представників зі всієї України, представник митрополита УГКЦ А. Шептицького о. д-р Йосиф Сліпий.
30 червня 1941 р. о 8(20)-ій годині з балкону будинку «Просвіти», що на площі Ринок у Львові, Ярослав Стецько оголосив Акт відновлення Української Держави (автори Акту Степан Бандера та Ярослав Стецько; голова – Я. Стецько) та склад тимчасового уряду – Українське державне правління (Ярослав Стецько — голова уряду та керівник ресорту соціальних реформ, д-р Мар’ян Панчишин — перший заступник голови і міністр здоров’я, заступники — д-р Роман Осінчук та д-р Олександр Барвінський).
На башті Князівської гори було піднято український національний прапор.
Батальйон «Нахтігаль» під орудою Романа Шухевича захопив стратегічні пункти в центрі міста, в тому числі й радіостанцію, звідки ведучий радіопрограм член ОУН Юліан Савицький сповістив про проголошення Акта відновлення Української державності. Львівська радіостанція передала благословення митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди.
2 липня 1941 року активний член ОУН Юліан Савицький був арештований гестапо і кинутий до тюремних застінків.
5 липня 1941 р. на нараді в Адольфа Гітлера шеф політичної поліції Генріх Гіммлер отримав завдання розібратися з ситуацією щодо Українського державного правління і проголошення Української Держави у Львові.
Того ж дня (5 липня) розпочалася перша хвиля арештів членів ОУН; друга хвиля арештів настала з 15 вересня.
5 липня 1941 р. біля Белза ґестапо заарештувало провідника українських націоналістів Степана Бандеру та через Люблін відіслало до Кракова.
Наступного дня відбулася розмова шефа уряду Генеральної Губернії Бюглера з вимогою відкликати Акт 30 червня.
9 липня С. Бандеру разом з жінкою Ярославою і тримісячною дочкою Наталкою відправлено в Берлін, під домашній арешт.
15 вересня 1941 р. етаповано в тюрму ґестапо на Ліхтерфельде-Ост.
З початку січня 1942 р. до серпня 1944 р. Сірий перебував у спеціальному бараці Целленбау (Zellenbau) концтабору Заксенхаузен, у спеціальному блоці № 9 (Камерний дім, або «Бункер»).
8 липня 1941 р. близько 9-ої години вечора у Львові на вулиці Войціха, 9 було здійснено напад на авто, в якому їхав Ярослав Стецько, при цьому був поранений шофер. Німецька адміністрація пояснила, що атентат вийшов із польських кіл. (подробиці «Мій життєпис»).
9 липня о 4-ій год. Голову Уряду Української держави арештували: попереду був Краків- Берлін. За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави Я. Стецько у 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен, у бункері «Целленбау». Після звільнення утік з-під нагляду гестапо.
29 липня 1941 р. у Львові як один із ініціаторів проголошення Української держави був заарештований гестапо Степан Ленкавський і до 19 грудня 1944 р. був ув’язнений у львівській тюрмі на Лонцького, краківській «Монтелюпіх» і з 1942-го два роки в концтаборі Аушвіц (Освєнцім).
