14 червня 1957 р. ЦК КПРС оголосив громадський призов молоді для роботи на Донбасі. Колишні в’язні концтаборів (особливо ті, хто родом із Західної України) після «звільнення» направлялися до Донбасу.
Кожного дня брехунець крутив пісеньку:
«Я – шахтарочка мала,
звуть мене Маруся.
В мене чоботів нема,
та я не журюся»
У народі був популярним інший куплет:
А я теж була в Донбасі,
Вугіль кайлувала,
Як би не моя п…дичка,
З голоду б пропала
