21 січня 1920 р. у Москві ухвалено Постанову РНК про створення Української радянської трудової армії.
Відразу ж метрополія подбала, щоб «українська» армія не була національною, а окупаційною – «інтернаціональною», радянською, проросійською. Передбачалося, що українці мають служити за межами України 4 роки. Так молоді люди дітородного віку виривалися з України, одружувалися й залишалися жити на чужині; їхні діти ставали російськомовними (блямовними) інтернаціоналістами. У рамках руйнування генотипу українців-випускників вишів направляли відпрацьовувати за межі України.
І чи правильно зробили українці у 1991 році, коли не повернули окупаційні війська, флот в метрополію, як зробили країни Балтії, соц. табору, а прийняли присягу у цій армії? Чи не тому озвірілі війська з криками «Бей хахлоф!» розігнали поховальну процесію патріарха біля Святої Софії?
