30 липня 1861 р. в газеті «Dziennik Literacki» вперше надруковано латинкою вірш Тараса Шевченка «Полякам», за автографом у листі до Михайла Максимовича.
Перебуваючи в Орській фортеці, Тарас Шевченко часто зустрічався з польськими засланцями, листувався з Зигмундом Сераковським, Богданом Залеським. Чи не ці спілкування надихнули поета написати вірш «Полякам»?
Ще як були ми козаками,
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!
Братались з вольними ляхами,
Пишались вольними степами,
В садах кохалися, цвіли,
Неначе лілії, дівчата.
Пишалася синами мати,
Синами вольними… Росли,
Росли сини і веселили
Старії скорбнії літа…
Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп’яли.
До збірки твір вперше включено у виданні «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867. Т. 1) під назвою «Ляхам. Бр. Залеському». Списки вірша поширювалися під різними назвами: «Бр. Залеському», «Полякам», «Богдану Залеському», «Ляхам».
Нащадок гетьмана Лободи Юзеф Лободовський переживав втрату степової волі та окупацію Дніпрових порогів; роздумував над польсько-українськими відносинами. Він переклав твір Шевченка «До поляків» («Do Polaków»).
