5 травня 1791 року в Речі Посполитій день 3 травня було визнано Святом Конституції, яка вважається першою письмовою конституцією у Європі і другою у світі (після Конституції США — 1787 р.).
3 травня 1791 р. Чотирирічний або Великий (Wielki) сейм Речі Посполитої бурхливо приймав Ustawa rządowa – Урядовий закон (Конституцію Польщі). Дебати тривали більше шести годин, під час яких тричі виступав король, наполягаючи на прийнятті цього документу. Зрештою, він і учасники сейму склали присягу на вірність Конституції. 
На честь Конституції був складений полонез, свої враження про який передав Адам Міцкевич у поемі «Пан Тадеуш» (пер. Максима Рильського):
І мая Третього б’є полонез гарячий
В повітря стишине. Молодших нетерпляче
У танець кинутись музика порива,
А в старших в пам’яті далеке ожива:
Той час, коли сенат ознаймував народу
У згоді з королем даровану свободу,
Коли, трактуючи свойого короля,
Гукали: «Польська хай повік цвіте земля,
Нехай живе король, нехай живуть всі стани!»
І в танці хвилями кипіли громадяни.
Багато закордонних політиків схвалили її. Римський папа Пій VI надіслав королю Станіславу-Августу Понятовському вітання та особливим розпорядженням переніс на 3 травня день пошанування пам’яті св. Станіслава. Прусський король Фрідріх-Вільгельм II і германський імператор Леопольд II Габсбург зустрілися в замку Пільниці (Саксонія) й домовилися не втручатись у внутрішні справи Польщі і не порушувати її цілісності.
Росія зберігала мовчання, але в травні 1792 її 100-тисячне військо вступило на польську територію. У 1793 р. відбувся 2-й поділ Польщі.
Святкування були заборонені. Тільки у квітні 1919 року свято повернули. Згодом День Конституції 3 травня гітлерівці та комуністи оголосили поза законом, але патріотично налаштовані поляки продовжували неофіційно відзначати це свято. 3 травня 1946 року в Польщі відбулися масові заворушення – тисячі людей вийшли на демонстрації. Бунт був жорстоко придушений.
У 1990 році свято Конституції 3 Травня було відроджене й офіційно оголошене державним святом.
На думку двох співавторів документа, Іґнація Потоцького та Гуґо Колонтая, ця Конституція була «останньою волею і заповітом згасаючої Вітчизни».
Дивно, 29 квітня 1918 р. в останній день свого існування Українська Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР.
Невже прийняття Конституції – свідчення кінця Державності?
