28 квітня 1918 р. на засіданні Центральної Ради під час обговорення проекту Конституції УНР відбулася генеральна репетиція державного перевороту. 
Чергове засідання Малої Ради 29 квітня проходило під посиленою охороною січових стрільців. Прохід через Володимирську вулицю був заборонений, стрільці не допускали скупчення людей. Кав’ярню «Франсуа» звільнили від публіки, до будинку Центральної Ради допускали членів Ради за перепустками. Біля під’їзду Ради, на розі Фундуклеївської та Володимирської вулиць, на перехрестях кварталу виставили кулемети.
Нарешті засідання УЦР розпочалося. Рада відступила від порядку денного і на початку зібрання направила делегацію на чолі з головою уряду Всеволодом Голубовичем до посла Німецької імперії Філіппа Альфонса Мумм фон Шварценштейна. Делегація просила повідомити німецькій владі, що Центральна Рада готова відправити існуючий уряд у відставку, переглянути земельний закон. На що А. Мумм відповів: «Zu spat!». Пізно!
Після трьох читань з незначними редакційними правками був прийнятий «Статут про Державний устрій, права і вольності УНР» – Конституція Української Народної Республіки. 
29 квітня 1918 р. уже нелегітимна Центральна Рада ухвалила своєрідний заповіт – Конституцію УНР.
Часом чуємо, що Грушевський був президентом Української Народної Республіки, але такої посади в УНР не існувало, не передбачала її ухвалена Конституція УНР, не було жодного слова в порядку денному Центральної Ради.
Надвечір німецька військова частина оточила будинок Центральної Ради і запропонувала урядовцям розійтися. О 9-ій вечора будинок Центральної Ради спорожнів, січові стрільці продовжували тримати його охорону, очікували відповідних наказів.
У цей час голова поваленої Центральної Ради Михайло Грушевський, який разом із родиною (дружиною і дочкою) жили в будинку Центральної Ради, збиралися до переїзду. Коли Михайло Грушевський із дружиною біля будинку УЦР сідали в автомобіль, до нього кинувся чоловік в однострої січового стрільця з рушницею у руках. Він звалив Грушевського з ніг, багнетом поранив у плече Марію Сильвестрівну. Січовики схопили нападника, але замах не розкрили, бо злочинець загинув за нез’ясованих обставин.
Увечері 29 квітня підрозділи гетьманців перебирали контроль над адміністративними та урядовими установами, й арештовували членів уряду, більшість яких уже встигла сховатися.
Німецькі війська при цьому зберігали нейтралітет і єдиний інцидент трапився при захопленні Педагогічного музею, під час якого охоронці-січовики відкрили вогонь і вбили трьох старшин-гетьманців.
У ніч з 29 на 30 квітня начальник штабу 1-го полку СС Андрій Мельник віддав наказ зняти стрілецьку охорону з будинку Центральної Ради та перейти до розміщених на передмісті Луцьких казарм.
Вночі 30 квітня на приватній квартирі відбулося нове засідання членів Центральної Ради, яке винесло резолюцію з приводу державного перевороту.
