28 серпня 1929 р. на Успіння Пресвятої Богородиці на відновленій козацькій могилі, що знаходиться на полях с. Присівці біля автомагістралі Зборів–Золочів, зібралися мешканці довколишніх сіл і міст, щоб відзначити 280-ту річницю Зборівської битви військ Богдана Хмельницького з шляхтою Корони (15–16 серпня 1649 р.) та Зборівського миру (18 серпня 1649 р.).
Після закінчення панахиди, за повідомленням повітового старости у Зборові Кроковського, до присутніх виголосили промови Михайло Західний та Микола Кузьмин (представники Української партії праці), яких висували послами до сейму. Через політичні промови польська поліція спробувала розігнати мітинг, почали стріляти вгору, натовп посунув до могили. Тиснява, зойки, обурення присутніх. Натовп почав співати українські пісні: “Не пора, не пора”, “Ще не вмерла Україна” та скандувати гасла: “Ганьба ляхам!”, “Ганьба поліції!”. У поліцію полетіло каміння, пролунали постріли з револьвера.
Увечері встановлений хрест було зрізано поляками.
Наступного дня за організацію «збіговиська» польська поліція арештувала 9 юнаків, серед яких наймолодшим був 16-річний гімназист Омелян Польовий. Він поширював листівки, заспівував українські революційні пісні та чинив опір поліції. Під час персонального обшуку при ньому було знайдено записки про диверсії на залізницях та листівки із закликом до українців про підняття повстання.
Два дні протримали О. Польового в Золочівській тюрмі і після захисту адвоката-українця, посла до Польського Сейму п. Висоцького звільнили як неповнолітнього.
Пізніше Омелян Польовий став полковником УПА, командиром ВО-3 «Лисоня», арештований МДБ 1946 р., військовим трибуналом засуджений до смертної кари; 1946-1971 рр карався у червоних концтаборах. Відмовився просити покаяння, хоч за це обіцяли скасувати 5 років і влаштувати дочку в медінститут.
