Не завжди бо їздили козаки-чумаки у Крим по сіль. Споживали й свою галицьку сіль. Коли ж сусідоньки поділили Україну, почали рвати всі зв’язки між українцями. Добралися й до солі. Вирішив московський уряд змусити козаків відмовитися від закордонної галицької солі (тоді Галичина вже була у складі Австрії). У 1795 – 1796 рр. в Одесі, Овідіополі та ін. містах були засновані державні «соляні магазини» (магазин, у перекладі з тюркської склад), щоб з них кримська сіль постачалася на Південну та Правобережну Україну.
22 липня 1796 р. напроти Олександрівська на правому березі Дніпра адмірал Осип Дерібас заснував верф для будівництва каботажних суден. Ці кораблі мали перевозити кримську сіль до Одеси. Через три роки верф було ліквідовано.
