15 липня 1917 р. у Києві на засіданні Малої Ради соціалісти-пацифісти нарешті ухвалили спеціальну резолюцію про українізацію армію. Одразу ж 34-річний підполковник Петро Болбочан почав українізовувати свій 5-й армійський корпус. Із 5 тисяч свідомих українців він створив І-й український республіканський полк, але російська більшість підняла бунт, сталася збройна сутичка після чого українців роззброїли.
18 липня 1917 р. генерал-лейтенант Павло Скоропадський отримав наказ верховного головнокомандувача російських військ Лавра Корнілова про українізацію свого 34-го корпусу, що складався з 104-ї та 153-ї піхотних дивізій.
«З того дня почалася моя суто українська робота, яка довела мене до гетьманства. Я зі штабом розташувався в замку, – в самому Меджибожі і в таборі поблизу містечка… Українізацію почав з того, що всіх членів всіляких комітетів, всіх великоросів і євреїв-солдатів передав у 41 корпус, залишивши у себе з цього контингенту лише найкращих. На місце вибулих приходило українське поповнення. Особливо приємно, що серед нового українського елементу не було озлоблених, незадоволених, розпропагованих людей…», – згадував П. Скоропадський.
Генерал організував старшинський і підстаршинський вишкіл, відновив роботу навчального полігону. Наприкінці вересня Павло Скоропадський завершив реорганізацію з’єднання, що отримало назву «Перший Український корпус».
«Після більшовицького перевороту Павло Скоропадський визнав зверхність наказів Центральної Ради. Тоді ж, у листопаді, російські більшовики здійснили першу спробу підпорядкувати собі Київ. Підконтрольний їм 2-й гвардійський корпус на чолі з більшовичкою Євгенією Бош залишив фронт і рушив на столицю для розгону Центральної Ради. Скоропадський отримав наказ Симона Петлюри та командувача Українського фронту генерал-полковника Дмитра Щербачова розігнати заколотників. Більшовицький наступ ліквідували без зайвого клопоту – росіяни хотіли не стільки воювати, скільки грабувати («експропрііровать експропріаторов»). 1-й Український корпус зустрів заколотників під Вінницею, роззброїв, загнав у вагони та відправив ешелони до Росії.» – Дмитро Полюхович.
Вояки 34-го армійського корпусу. Меджибіж, вересень 1917 року. Світлина Дмитра Полюховича з архіву Державного історико-культурного заповідника “Меджибіж”, geocities.ws, gusa.ru, panoramio.com, skyscrapercity.com, videnovum.com, wikiwand.com, ucrainarma.org, duckduckgo.com, lifeglobe.net
