12 грудня 1889 р. в Петербурзі (Російська імперія) помер 85-річний математик Віктор Якович Буняковський. Про Буняковського у некролозі Петербурзької академії наук: «Спокійною і тихою була його смерть, як спокійним і тихим було його довге життя. Роки підкрадалися до нього непомітно, майже не даючи себе знати на його душевних здібностях, так що всі ми, бачивши його перед нами впродовж довгої низки років завжди однаково бадьорим і розумово здоровим, могли часом забувати, що людина смертна».
Він народився 4 (16) грудня 1804 р. в м. Барі Могилівського повіту Подільської губернії (нині – районний центр Вінницької області). Про матір Віктора, Вікторію, відомо, що вона іноземка і в Росії родичів не мала.
Його батько з військової родини – підполковник кінно-польського уланського полку Яків Васильович Буняковський, учасник боїв при Прейсиш-Ейлау та Гейльсберзі 1806 — 1807 pp., нагороджений за мужність золотою шаблею, служив у Барі. Український спольщений рід спілкувався польською та французькою, на вулиці – українською.
У 1808 р. Росія почала війну проти Швеції за оволодіння Фінляндією. У наступі брав участь кінно-польський уланський полк під командуванням полковника Буняковського. 5 вересня 1809 року шведи у Фрідріхсгамі визнали свою поразку і передали Фінляндію південному сусіду. Проте 37-річний полковник не став переможцем, він помер від тяжких ран. Сім’я, яка мешкала в Санкт- Петербурзі, опинилася у матеріальній скруті. Вікторія Буняковська влаштувала двох старших синів до кадетського корпусу. Старший із них, Володимир, закінчив 1-й кадетський корпус, потім у ньому викладав математику. З 1836 р. командував батальйоном у цьому закладі, згодом служив у Інституті гірничих інженерів. Володимир Якович відомий також своїм перекладом з англійської «Теорії і практики морської артилерії» Дугласа.
Віктору було п’ять років, коли помер тато (в 1809 році). Генерал О. Тормасов, друг батька, забрав хлопчика до себе в Москву. В будинку графа Буняковський здобув початкову освіту.
У 1820 році Буняковський разом із сином графа відправився за кордон, де вивчав переважно математичні науки. Спочатку він жив у Кобурзі, брав там приватні уроки, потім слухав лекції в Лозаннській академії (1822 – 1824), паризьких Сорбонні і «College de France» (1824-1827). У 1824 році Буняковський отримав ступені бакалавра та ліценціата; 19 травня 1825 він захистив дисертацію (вона складалася з двох робіт: з аналітичної механіки та математичної фізики). 20-річний Віктор отримав від паризького факультету наук ступінь доктора математичних наук.
Віктор займався у Лапласа, Пуассона, Фур’є, Коші, Ампера, Лежандра. Цікаво, що найбільше Віктор Буняковський працював у Оґюстена-Луї Коші, товаришував із улюбленцем академіка – Михайлом Остроградським. Тоді земляки відводили душу – спілкувалися українською, хоч обоє до кінця своїх днів наукові розвідки писали французькою.
Після семи років за кордоном, Буняковський приїхав до Петербурга, де розпочав педагогічну діяльність. І знову його шлях перетнувся з Остроградським. Упродовж 1826 – 1831 рр. він викладав математику у першому кадетському корпусі.
З 1828 по 1864 рік Буняковський був в офіцерських класах морського відомства. У 1828 році Буняковський отримав звання ад’юнкта академії наук з чистої математики, а в 1830 році – екстраординарного академіка.
Одружився Віктор Якович у 30 років із Катериною Миколаївною Семеновою. Мав трьох синів – Володимира, Віктора, Олександра і трьох дочок – Любов, Ольгу, Людмилу. Володимир став генерал-майором російської армії і похований у 1907 р. на Смоленському кладовищі поблизу могил батьків.
Йшли роки. Росією вже правив четвертий цар за життя Віктора Буняковського. Упродовж 25 років Буняковський був віце-президентом Імператорської Академії Наук (1864-1889). За свідченням сучасників, лекції Буняковського відзначалися особливою чіткістю, гумором, дотепністю: “Найважчі з першого погляду сухі істини математичного аналізу вкладалися в такі захоплюючі форми, подавалися такою прекрасною мовою, з такою дивовижною ясністю, що заворожували навіть тих слухачів, котрі не володіли особливою зосередженістю”. Буняковський виявляв чудову акуратність і за життя не пропустив жодної лекції, не спізнився жодного разу. Видатний учений і блискучий професор — мав дві рідкісні особисті риси: чутливий розум і чуйну душу. У математиці затвердився науковий термін «Нерівність Коші – Буняковського».
Буняковський першим у Росії склав підручник “Основи математичної теорії імовірностей” (1846). Його «Арифметика» стала популярним підручником, витримала три перевидання. «Лексикон математики» Буняковського став основою створення російської математичної термінології. Він здійснив видання “Лексика чистої та прикладної математики”, в якому пояснював усі математичні, фізичні та астрономічні терміни. Обдарований почуттям витонченого, Буняковський в молодості захоплювався поезією Байрона, переклав уривок із «Чайльд – Гарольда», кілька віршів. Перекладач, винахідник планіметра, пантографа, приладу для додавання квадратів В. Я. Буняковський написав низку праць з демографії Росії, військової статистики.
Віктор Якович прожив довге життя, тому йому довелося пережити кілька ювілеїв, про один з яких сучасник писав: «Бідний Буняковський не знав, куди подітись від власних чеснот і високих похвальних якостей, якими його увінчували. Йому залишалася лише ще одна чеснота — терпіти свою велич».
Залишити відповідь