Лев Лагоріо

Читаю, дивуюсь скромності московитів. «Лагорио Лев Феликсович (9 декабря 1826 — 17 ноября 1905) — один из самых известных русских маринистов».
Лев Лагоріо народився в Феодосії 9 грудня 1826 р. в аристократичній генуезькій сім’ї. Його батько Фелікс Лагоріо (1781—1857), купець, негоціант, масон, віце-консул королівства Обох Сицилій (неаполітанський підданий).
Малювати море, кораблі хлопчик почав дуже рано. 13-річним Лев потрапив до майстерні свого земляка Івана Айвазовського, став його першим учнем. Закінчив Феодосійську гімназію. 16-річним юнак за сприяння губернатора Таврії А. Казначеєва, поступив до Імператорської Академії мистецтв, де навчався коштом герцога Максиміліана Лейхтенберзького у пейзажному класі М.Воробйова. Його учителями були А. Зауервейд і М. Воробйов, потім Б. Віллевальде. Народженому в Феодосії юнакові подобалося зображувати море, тому він здійснив мандрівку на військовому фрегаті «Грозящий», а через рік на власному човні плавав Фінською затокою.
У 1850 р. Лагоріо закінчив Академію мистецтв із великою золотою медаллю та званням класного художника I ступеня, що давало право на пенсіонерську поїздку за кордон. Отут і виникло питання російського громадянства, якого Лагоріо не мав. Саме з цієї причини його відправили на Кавказ «для написания тамошних видов». Один із його кавказьких видів купив імператор Микола I. За два роки Лев Лагоріо отримав громадянство і виїхав за кордон. Упродовж семи років він жив і писав у Франції, Італії, Швейцарії, Голландії, був на батьківщині предків. В Італії художник виробив власний почерк, зображуючи незвичайні сторони пейзажів, надаючи цікавості та новизни картинам. Він привіз 30 полотен. «За особливе мистецтво та пізнання в мистецтві» за картини «Фонтан Аннібала в Рокка-ді-Папа біля Рима», «Вид Капо-ді-Монте в Сорренто», «Вид Понтійських боліт», минаючи звання академіка, Лагоріо отримав звання професора пейзажного живопису. Визнання художника академією сприяло популярності майстра серед столичних вельмож. Він отримував замовлення на пейзажі, портрети, але не розбагатів на цьому, бо працював дуже прискіпливо, повільно.
Л. Лагоріо. Український пейзаж. 1862 р. Дружив Лагоріо з нащадком гетьмана Кирила Розумовського – Левом Жемчужниковим. Л. Лагоріо. Козачий роз’їзд. 1874 р. Лев Жемчужников та його друг Лев Лагоріо разом із Олександром Бейдеманом створили «уявний» «портрет» Козьми Пруткова. Разом друзі подорожували Україною. Л. Лагоріо Козаки переходять річку. Два Леви плідно працювали у Стеблеві: вони замалювали красуню липу, флігель і майстерню, де жив і працював Т.Г. Шевченко.
Тоді ж прийшов час кохання та одруження з українкою славного полковницького козацького роду Оленою Лубни-Герцик. У них народилася співуча донечка Ольга, яка згодом закінчила Петербурзьку консерваторію, співала в Маріїнському театрі. Від того часу Лагоріо з родиною кожне літо проводив у Криму, в своєму будинку та майстерні в Судаку. Був кореспондентом у російсько-турецькій війні 1877—1878 рр., залишив полотна цих драматичних подій.
Крим, неповторний дух Таврії став основною темою митця; перший учень Айвазовського став представником кіммерійської школи живопису. Лев Лагоріо написав серію картин, що зображують міста Криму, України, — «Алушта», «Золотий Ріг» відомі скелі Симеїза — скелі Монах, Діва та Кішка. З роками почало здавати здоров’я, тому художник змінив оксамитові пензлі на ніжну поезію акварелі. На двох акварельних листівках Лев Лагоріо показав знамените Ластівчине гніздо. «Ластівчине гніздо в Криму біля Ай-Тодора» (1901) увічнило напівзруйновану будівлю дерев’яної дачі на скелі, що належала генералові, важко пораненому в час російсько-турецької війни 1877–1878 рр. На другій листівці зображена дача третьої володарки скелі – москвички Рахманової. За цей час дачу перебудували; вона стала білосніжною з червоною черепицею. Художник радів, що і в Криму є споруда подібна до знаменитого будинку Торквато Тассо, в Сорренто.
Радісно було, що в родині цікавилися живописом: дві дочки двоюрідного брата Олександра Лагоріо (відомого петрографа) брали у Лева Феліксовича уроки живопису. Згодом вони стали професійними художницями: Аделаїда (1886-1976) мініатюристкою, Марія Ісцельонова (Лагоріо) (1893 – 1979) художницею-реставратором.
Помер 77-річний Лев Лагоріо 17 листопада 1905 р. в Петербурзі.
Феодосійський краєзнавчий музей має назву «Дім Лагоріо».