2009 р. в Парижі відкрито меморіальну дошку Рафалу Лемкіну, авторові терміну «геноцид».
28 серпня 1959 у Нью-Йорку у самоті та бідності від гострого інфаркту міокарда помер 59-річний Ле́мкін Ра́фал (Рафаель) (пол. Rafał Lemkin); польський та американський науковець-правник єврейського походження.
Він народився 24 червня 1900 р. у с. Безводне, Гродненська область, Білорусь. Рафал Лемкін на початку 1920 років студіював філологію, а потім право у Львівському університеті.
Докторську дисертацію захистив у Німеччині, у Гайдельберзькому університеті, працював помічником прокурора у Бережанах, був викладачем у Варшаві. У 1939 р. Лемкін приєднався до Польської Армії, брав участь в обороні Варшави, був поранений, втік від нацистів до Швеції.
У 1941 р. отримав дозвіл на в’їзд до США. Читав лекції з права на юридичному факультеті Університету Дюка, в університеті Віргінії. 1944 року Лемкін видав працю «Влада Осі у Європі», в якій вперше вжив термін та сформулював поняття «геноцид» (у давній Греції геносом (γένος — “рід, родина, плем’я, народ”) називали соціальні групи, які мали спільне походження і назву; суфікс -цид походить від лат. caedo — “вбивати, бити”).
У 1945-1946 рр. Лемкін був радником Верховного суду США на Нюрнберзькому процесі. Введений ним термін “геноцид” здобув міжнародне визнання і, зокрема, був використаний головним обвинувачем від США Робертом Джексоном на Нюрнберзькому процесі.
З 1948 р. Лемкін читав лекції з кримінального права в Єльському університеті. Двічі він був номінований на Нобелівську премію миру, але не отримав її.
Лемкін підтримував дружні зв’язки з українцями, з головою Українського Конгресового Комітету Америки професором Левом Добрянським.
У 1953 р. в Мангеттен Центрі у Нью-Йорку на поминальному відзначенні 20-ої річниці Великого Голоду українською громадою Лемкін виголосив до тритисячної аудиторії доповідь «Радянський геноцид в Україні». 
В українському геноциді Лемкін визначив чотири складові:
– нищення української інтелігенції – мозку чи розуму нації;
– ліквідація Української Православної Автокефальної Церкви – «душі України»;
– голодомор українського селянства – носія, мови, традиції, культури;
– заселення України іноетнічними елементами для радикальної зміни складу населення.
20 листопада 2015 року стаття Лемкіна «Радянський геноцид в Україні» внесена в Росії у Федеральний список екстремістських матеріалів.
