Солодким запахом дитинства обдавав нас вітерець, пахощами дикої маслинки.
– Як же дурманить така маненька квіточка!
– А як ми паслися на цих деревцях малими!
– Вдалися згадувати мої колежанки-пенсіонерки.
– Так, кажеш, це лох? Звідки це слово? Що воно означає?
– Це вже залежить від вас. Дивлячись до якої мови звертатися.
– ???
– Лох – латиною сріблястий, кущ родини маслинових, що п’янить пахощами та дарує сріблясті терпкувато-солодкі ягоди.
Давні греки словом λόχος лох називали загін у Давній Греції, де було від 100 до 1000 осіб. Наприкінці V ст. до н.е. спартанська армія мала 8 лохів.
Лох у перекладі з німецької – дірка, пустота, не дуже мудра людина. Звідси у нас сленг – лох – наївний до дурощів, лохонутися, лохотрон.
Бомолохом давні греки називали блазня, простодушного хитруна у театрі.
Балтійські народи словом «лох» називають самця лосося у період нересту, із фін., карельськ., олон. lohi «лосось», ест. lõhi від лит. lãšis . Пам’ятаєте чудище Лох-Несу? Перше слово «лох» (гал. loch) — шотландська назва прісного озера чи глибокої морської затоки.
– А від якого лоха одержала назву Лохвиця?
– А тут зовсім інший корінь, інша історія.
