Син Павла Демидова та рокової Аврори Шернваль Павло́ Павлович Демидов Сан-Дона́то (1839—1885 рр.) — київський міський голова у 1871-74 рр. Народився у 1839 році у Веймарі (Німеччина), на другому році лишився без батька. Здобув прекрасну домашню освіту, у 1856-60 рр. навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету, захистив кандидатську дисертацію. Перебував на дипломатичній службі у Відні та Парижі, обожнював гру в карти. У 1867 р. він закохався у князівну Марію Елимівну Мещерську (16 лютого 1844—26 липня 1868). 
Фрейліна імператриці, перше кохання царя Олександра III. Демидов миттєво змінився, навіть карти його не тішили. Після весілля було коротке щастя, через рік Марія померла під час пологів. Павло Павлович звинувачував себе, не міг дивитися на сина. Їхній син Елім (1868—1943), останній посол Російської імперії в Греції. Онук – принц Павло Карагеоргійович, регент Югославії у часи малолітства короля Петра II.
У 1871 р. Павло́ Демидов став київським міським головою, жив у власній садибі на Бібіківському бул. (сучасний бул. Шевченка).
За чотири роки свого «мерства» зробив немало: побудував приміщення думи, музичне училище, нове приміщення Фундуклеївської гімназії, гімназію на Подолі, ремісниче училище, притулки для злиднів, дитяче відділення лікарні, п`ять денних притулків для 400 дітей робітників. Чи варто говорити, що будував і утримував установи мер власним коштом. На кошти Демидова діяло Перше реальне училище, опікувався він Подільською чоловічою та Подільською жіночою гімназіями, Олександрівським ремісничим училищем, музичною школою. За це дума прийняла рішення про надання Павлу Демидову звання почесного громадянина.
Саме у Києві Павло Демидов одружився вдруге з князівною Оленою Трубецькою. Від цього шлюбу народилося шестеро дітей. Старша дочка Аврора народилася в Києві, її дитинство та юність проходили в Києві та Одесі. 
У 1874 році Демидов міг бути обраний на другий термін, але балотуватися відмовився і поїхав до свого князівства (1872 р. успадкував від бездітного дядька Анатолія Демидова титул італійського князя Сан-Донато, носити який цар дав право).
Втім, П. Демидову судилося ще раз повернутися до Києва — у статусі уповноваженого Червоного Хреста під час російсько-турецької війни 1877-78 рр. У Києві колишнього голову зустріли з пошаною, і він довів, що заслуговує на це: не обмежуючись державними субсидіями, допомагав пораненим солдатам із особистих коштів.
Демидов купив ренесансну віллу Пратоліно під Флоренцією, що належала роду Медичі, на якій і помер 17 січня 1885 р.
У 18 років Аврора вийшла заміж за Арсена Карагеоргійовича (1858—1938), князя Сербії. Їхній син – югославський принц-регент Павло Карагеоргійович (1893—1976).
Залишити відповідь