– Оце безсоння заставило мене провести ніч з тобою: перечитала у ФБ таки багатенько. Ти мені чесно скажи: невже всі багатії такі як той клоун Прокопій Демидов, описаний нашим Дмитром Левицьким? У нас у селі казали: «Коли гроші єсть, то і сраці честь». Невже немає у багатих порядних вчинків?
– Чому немає? Той же блазень мав рідного брата Микиту – скупенького, але притомного мецената. Його дружина Олександра була безнадійно хвора, тому чоловік повіз її за кордон і там жінку вилікували молоком віслюка. Після цього Олександра змогла народити трьох дітей: двох дівчаток і сина Миколу. Той Микола Микитович Демидов (1773 – 1828), племінник Прокопія був дуже цікавою особою. Йому було 14, коли помер батько і син став спадкоємцем. Микола почав тринькати багатства: дєвачькі, карти, шампанське. Дійшло до того, що над ним установили опікунство. А таки допомогло. Почав службу ад’ютантом при князеві Потьомкіну; під час турецької війни побудував власним коштом фрегат на Чорному морі. Одружився з молодшою на шість років баронесою Лізаветою Строгановою (1779—1818). А вона – весела пустунка поводила себе, як її чоловік у юності.
– Під час війни 1812 року на власні гроші виставив полк солдат, який так і називали – Демидівський. І утримував цей полк до закінчення війни з Францією.
– Отакої! От би нашим депутатам так! А то розпустить Дунька коси і голосить простоволосо: «Збираймо гроші по копієчці! Здаваймо свої обручки на допомогу!» А сама?
– З 1815-го року подружжя почало жити нарізно. Микола Микитович жив у Флоренції, був російським послом у великому герцогстві Тосканському. Бізнесмен не забував і про свої заводи і про землі на Херсонщині, в Криму: Демидов розвів виноградні, тутові та оливкові плантації. Посол у Флореції заснував художній музей і картинну галерею, фінансував розкопки на Форумі та Капітолії, побудував сиротинець і школу, за що флорентійці увічнили його у назві вулиці й білого мармуру пам`ятнику (1871) на площі Piazza Demidoff. 
А вже його сини Павло та Анатолій зробили немало доброго для України.
– От якби депутати тебе читали!
Залишити відповідь