Франц Рубо, український художник-баталіст французького походження, засновник вітчизняної школи панорамного живопису, автор панорами «Оборона Севастополя». 
Четвертий із п’яти дітей Рубо побачив світ в Одесі 17 червня 1856 р. у сім’ї католиків із Франції. Батько – небагатий французький книготорговець, уродженець Марселя – Олекса Рубо дав хлопчику ім’я діда. Мати — Мадлен Сенек, модистка з Клермон-Феррана мала свій дім моделей.
Франц мав французьке громадянство. Він із пуп’янку виявив схильність до малювання, любив зображувати коней. Дев’ятирічного Франца записали до Одеської школи малювання, де він учився до 1870 р. Потім була незабутня поїздка родини Рубо (батьки і п’ятеро дітей) у Тифліс. З того часу Франц закохався у Кавказькі гори.
У пошуках роботи Рубо побував у Польщі, де працював бухгалтером, домашнім учителем. Нарешті у 1877 р він приїхав до Мюнхена і став студентом Баварської Королівської Академії мистецтв (Kgl. Bayerische Akademie der Bildenden Künste). Рубо учився у Йозефа Брандта.
Рубо має явні успіхи у навчанні, але матеріальний бік справ кепський: і він влаштувався вчителем малювання в Одесі. А наступного, 1881 р., Рубо поїхав у Париж, у Буш-дю-Рон (Bouches du Rhone), потім у Мюнхен, де відвідував приватну школу батального живописця Й. фон Брандта.
Під час канікул юнак щороку приїздив до Одеси, мандрував Україною, Кавказом, Середньою Азією. Кавказ став улюбленою темою художника.
В кінці 1882 р. Франц Рубо створив перше полотно, що принесло славу – картину «Вулиця в Єрмолинцях Подільської губернії».
Наступні полотна Рубо: «Загін арабів», «Атака запорожців у степу» показали, що одесит обрав батальний жанр. Найчастіше Ф. Рубо малював вершників, але не бутафорських героїв, а зморених, змучених. Ці персонажі показують ціну перемоги, а не парад.
Після повернення до Росії Рубо отримав від тифліського музею «Храм Слави» замовлення на серію картин із історії Кавказької війни. Художник засів за книги: читав, щоб історично точно передати події; щоб його твори були інформативними. Тиха скромна людина прагнула затишку, сімейного щастя. Він одружився з Катариною Кельнер, народилося у молодих трійко дітей: донечки Юлія та Ганна, син Адольф.
Художник крім кавказьких етюдів власним коштом (а це 35 тисяч руб.) створив панораму «Штурм аулу Ахульго» (1890). У 1891 р. він показав її в Мюнхені, Парижі, за що Баварська академія мистецтв удостоїла його звання професора. Потім панорама успішно демонструвалася в Парижі, за що автор отримав вищу нагороду Франції – орден Почесного легіону.
Успіх панорами серед митців і облога кредиторів, яким Ф Рубо заборгував 11 тис. рублів. Баталіст, щоб не допустити продажу твору в Мюнхені з молотка, звернувся до Миколи II з проханням придбати її у нього за 15 тисяч. Військове міністерство придбало Панораму для Тифлісу. У 1924 р. панорама «Штурм аулу Ахульго», що зберігалася на валу в Артилерійському історичному музеї в Ленінграді, постраждала під час повені. У поганому стані у 1928 р її передали до краєзнавчого музею Махачкали, де зараз існують чотири фрагменти. 1902–1904 рр. під керівництвом Ф. Рубо в передмісті Мюнхена група німецьких художників створила панораму «Оборона Севастополя» (відкрита 1905 року в Севастополі в зведеній для неї будівлі).
У 1897 р. Франц Рубо овдовів. Важко було чоловікові з трьома дітьми і він у 1899 р. одружився з Ельзою Марією Хаберль. В цьому шлюбі народилося четверо дітей – сини Ніколаус і Карл, дочки Терміна та Олена.
З 1903 р. професор-керівник батальної майстерні Петербурзької академії мистецтв Ф. Рубо виробив власну педагогічну систему навчання художників (серед його учнів був М. Авілов, Г. Горелов, М.Греков, М. Самокиш). Його не менш відомою панорамою є «Бородінська битва». Робота над нею йшла в тих же умовах, за участю І. Г.М’ясоєдова та консультанта Б. М. Колюбакина (була відкрита 1912 року в спеціальному павільйоні на Чистих Прудах у Москві; після тривалої реставрації її відтворили 1962 року в новій будівлі на Кутузівському проспекті).
Напружена робота підірвала здоров’я, тому перед першою світовою війною Франц Рубо виїхав за кордон на лікування. Купив будинок на березі Штарнбергського озера. Коли почалася Перша світова, французький громадянин Рубо був інтернованим у Німеччині, тому прийняв німецьке підданство у грудні 1914 р. Замовлень було мало, писав у основному пейзажі Баварії.
13 березня 1928 р. у Мюнхені на 72-му році Франц Рубо упокоївся. Похований на цвинтарі бенедиктинського жіночого монастиря на острові Фрауенінзель (“острів Богородиці “) на озері Кімзе в Баварії (між Мюнхеном та Зальцбургом).
Внучка художника — Сильвія Рубо, народилася в Мюнхені в 1941 р., закінчила Мюнхенську Академію мистецтв, де учився Франц Рубо. Сильвія Рубо — художник-абстракціоніст.
Залишити відповідь