Іван Похитонов

Геній українських міньйонів, писав на маленьких дощечках лимонного або червоного дерева найтоншими пензлями, під лупою; потім полірував рибною кісткою ювелірне зображення. Чародій із України, Іван Похитонов, який уславився міньйонами, маленькими картинами на дереві, народився 8 лютого 1850 р. на Херсонщині у с. Мотронівці (сьогодні у складі села Новопавлівка Новоукраїнського району). Батько – Павло Данилович, дворянин, артилерійський офіцер, син запорізького козака Данила Похитона; мати — Варвара Бєлич, сербка. Павло Данилович Похитонов був дійсним членом Херсонського губернського статистичного комітету, заснував та опікувався земською школою у с. Татарівка (нині с.Комишувате Новоукраїнського району), був почесним мировим суддею Єлизаветградського повіту.
Початкову освіту майбутній художник отримав у Єлизаветградському чоловічому пансіоні Г. Гумберта, який було відкрито на ступені прогімназії у 1860 р. На ті часи пансіон був кращим освітнім закладом міста. Учився в кадетському корпусі в Полтаві та реальній гімназії в Миколаєві. Далі була Одеса, природничий відділ фізмату, лекції Іллі Мечникова. Тут добродушний велет Іван Похитонов подружився з художником-силачем Миколою Кузнєцовим, зацікавився живописом, але професійно не навчався.
У 1871 р. він з матір’ю та хворою сестрою Анастасією виїхав до Женеви. Там Іван вперше виставив свої твори у художньому магазині, їх придбала приватна колекція. І знову батьківщина, п’ять років у Одесі, потім переїзд у рідну Мотронівку. Духмяний степ, його люди стали героями міньйонів Похитонова. Мистецтво так захопило українця, що він подався за освітою: в Італію, потім у Париж. У Парижі Похитонов учився у пейзажиста А. Боголюбова, вивчав живопис барбізонців, К. Коро, імпресіоністів. Скромний, чистий талант був помічений. Івана Похитонова часто запрошував Іван Тургенєв, Поліна Віардо, художники В. Полєнов, І. Рєпін. Іван Похитонов рідко робив портрети, але зображення Тургенєва стало «живішим за живого». У 1878 р. роботи Похитонова були виставлені в Салоні Єлисейських полів. У Франції Похитонов обрав життя мандрівника: він місяцями плавав річкою, зображуючи її; їздив у спеціальній кибитці, де зверху облаштовувалося підсвітлення, деякі деталі. На натурі художник перемерзав, отримував чергові плеврити, але не каявся. В Європі ствердилася думка, що кожна робота Івана Похитонова – це шедевр, який вражає тонким смаком, витонченістю, соковитістю. Практично всі його роботи розкуповувалися наперед.
У 1885 р. на замовлення Олександра III Похитонов виконав 5 панно, що зображували місця боїв у Болгарії під час російсько-турецької війни 1877–1878 рр. Усього цар придбав 16 творів художника. На замовлення Миколи II виконав серію пейзажів курортів Франції. Художник-мандрівник отримав супутницю, молодшу за Івана на шість років. Матильда Вульферт баронеса, дочка полковника; її батько – німець, мати – шведка. Матильда цілеспрямовано йшла до своєї мети: вивчала медицину в Сорбонні. Весілля молодих відбулося 30 жовтня 1882 р. у Чернівцях. Під час їхнього пленеру народилася дочка Віра, згодом з’явилися Ніна та Зоя. Маючи трьох малят, Матильда захистила докторську дисертацію, як лікар дерматолог – венеролог; стала відомим клініцистом, автором спеціальних книг і статей. На жаль, сталевий характер Матильди призвів до розлучення, після якого екс-дружина заборонила будь-які зустрічі дочок із батьком.
Але теплою леліткою стала молодша сестра Матильди – Євгенія Вульферт, цивільна дружина Івана Похитонова, мати його єдиного сина. З 1893 р. вони жили в Бельгії, у передмісті Льєжа, де мешкала сестра Анастасія та її чоловік І. Лазаркевич – народоволець, втікач із сибірської каторги.
Мандрував Похитонов Італією, Францією, кожного року приїздив в Україну, працював на натурі в рідному краї. Потім купив садибу Жабівщина, гадав оселитися там назавжди. У 1904 р. художник без вищої освіти був удостоєний звання дійсного члена Академії мистецтв у Петербурзі. Остання персональна виставка робіт художника відбулася в Льєжі у 1922 р. Тільки б творити, але людину міцного здоров’я обступили хвороби: різко падав зір, здавала нервова система… Іван Похитонов працював до останнього дня.
Помер 72-річний майстер шедеврів 23 грудня 1923 р., м. Льєж, Бельгія. Похований у Брессу біля Льєжа в родинному склепі. Одна з вулиць Льєжа (передмістя Жюпіле) названа на його честь.
Сьогодні у Франції, Бельгії живуть нащадки Івана Похитонова: онук диригент Ігор Маркевич, правнука Аллегра Шапюї.
Головне зображення: Худ. І. Рєпін. Портрет І. Похитонова. 1877 р.