Михайло Йогансен народився 28 жовтня 1896 року у Харкові. Батько його Гервасій Йоганнсен (прізвище писалося з подвоєнням Н) – небагатослівний викладач німецької мови, його дід – волосний писар із с. Екау недалеко Мітави (Латвія). Не кохання поєднало батьків: просто татко не хотів іти до армії, тому спішно одружився, завів дітей. Взаємоповага, піклування про сім’ю породили кохання.
Мати Михася Ганна Федорівна Крамаревська (звідси псевдонім поета – М.Крамар) заворожувала дітей оповідями про славних старобільських пращурів-козаків. Серед них козак Грицько Скараний 12 разів тікав із турецької неволі. У полоні познайомився з Мігелем Сервантесом, втікачі стали побратимами. Загинув Грицько, посаджений на криваву палю. Його син, теж Грицько, пішов рятувати батька, а звільнив із турецької неволі Андреа, рідну сестру Сервантеса. Іспанка вийшла заміж за визволителя і зажила в Україні.
Літературознавці з «компетентних органів» цікавилися «німецькістю» прізвища Майка Гервасійовича, навіть пропонували змінити. Майк Йогансен же ніколи не йшов на компроміси, у анкетах, зазначаючи національність, тупо писав – німець.
У родині було четверо дітей: два хлопчики та дві дівчинки, усім їм початкову освіту давав батько, німецьку діти вивчали з пелюшок. Майкові татусь загадував читати «Фауста» Гете в оригіналі. Михась мріяв про подорожі, вивчав мови, знав усі мови Європи. Свій перший вірш написав, ні, вирізав ножем на дверях льоху. То був твір німецькою мовою про старість і смерть. У «Автобіографії» Йогансен писав, що в гімназії учив тільки математику, знання з інших наук давало читання книжок. Уже у гімназії уклав збірку із поезій німецькою та російською мовою й усі купно спалив. Не пив, не курив і не знав жінок; обожнював футбол, хоч був невисоким і слабосилим.
Вперше українською звіршував студентом Харківського університету, тоді ж пролунало химерне ім’я Майк. Готуючись до випускних іспитів, Майк переїхав учителювати до Полтави, де прожив у неопалюваній хаті сувору зиму. На час закінчення вишу (1917) він володів англійською, німецькою, французькою, знав старогрецьку й латину, скандинавські та слов’янські мови. Українською Йогансен почав писати з 1918 року, коли згасла надія на державність. У час першого «голодомору інтелігенції України» (1918 – 1922) Майк разом із батьком саджали лушпиння картоплі, тільки цим і живилися: троє із шести (батько, брат і сестра) померли, тому й виткалися гіркі слова:
Сій же .
Пазурями землю копай,
Лушпайа
Сій бараболі –
Ще карам не край,
Ще боротись довго за волю.
1921
Втім важкі часи не завадили поетові одружитися, присвятити коханій першу збірку «Д’горі» (1921) і скласти колискову для сина Віктора.
Згодом Майк зняв присвяту в усіх наступних виданнях, а син жив із бабусею, Ганною Федорівною Йогансен. Освіту Майк мав енциклопедичну, невпинно поглинав нові знання та інформації, про Йогансена говорили: «з Майка був до біса здібний лінгвіст, але стільки ж обдарований він був і для сприйняття технічних знань… в той же час будучи пристрасним спортсменом майже з усіх видів спорту». Особливо любив полювання, теніс, більярд і романчики з художницями. Мисткиня Алла Гербурт стала його другою дружиною.
Народилася вона 27 грудня 1901 року в Харкові в сім’ї інженера-технолога, професора Харківського технологічного інституту Вікентія Гербурта-Гейбовича. Батько походив із польської шляхти, мама — з родини сільського вчителя. У Харківському художньо-промисловому інституті Алла Гербурт навчалася в класі Івана Падалки. Коли вони познайомилися, Алла української мови не знала, листувалися вони російською мовою. Згодом дівчина почала писати дитячі твори та ілюструвати їх. Йогансен кожного року видавав по збірці поезій, започаткував «химерну прозу» своїм романом «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших», повістю «Подорож ученого доктора Леонардо та його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію», який ілюструвала дружина; став засновником вітчизняного нарису, а ще… написав праці з теорії літератури, уклав граматики і словники, переклав із усіх європейських мов; брав участь у складанні українського правопису 1928 року. У травні-червні 1927 р. був учасником мовної конференції з прийняття правопису. Йогансен оголосив доповідь про необхідність бути далі від Кремля, проти зросійщення, по потребу перейти на латинку. Цей виступ – заявка на розстріл (з 55 її учасників розстріляно 42!) Відчуваючи тінь залізних крил мертвого крижня сталінізму, у розпалі атеїзму і виховання павликів морозових, Майк написав:
Гей, єднайтесь, пацани усіх країв,
Утріть носи собі й своїм батькам…
Ви знаєте, хто ми й чого вам треба,
Не ждіть батьків і матерів,
Наплюйте теж на нагороду з неба.
Нарешті Майк мав власне (хоч кооперативне) житло: 3 кімнати (без кухні) у будинку «Слово». Алла хотіла дітей, Майк був проти, але 15 серпня 1929 року у них народився син Гайочок. Жити б, любити б, але Алла закохалася у Михайла Бойчука. Обоє одружені, мали дітей, але кохання сильніше. Майк дуже переживав розрив із Аллою. У січні 1936 р. писав своєму другові Миколі Бажану в Київ: «З жінкою розійшлися ми остаточно. Так сказать, назавжди. Жаліти мене не треба. Я не з таких, кого жаліють. Я курю». Переживав, що Бойчук не пішов із родини, що Алла очікувала дитину. 25 листопада 1936 р. Бойчука арештували, а 10 грудня в Алли Гербурт народилася дочка, яку вона назвала на честь матері Михайла Ганною.
Самотній Йогансен знайшов собі забавку: як запеклий мисливець, він у квартирі голосно сурмив, бігав разом із собаками, набивав набої, готуючись до полювання. А жив над Тичиною і той не дуже радів «полюванню». Зрештою, вони з Тичиною помінялися квартирами і Майк одружився втретє. Йогансен писав:
Ах, життя моє – кругле, як м’яч,
Пружне й палюче – як любов.
Палай. Злітай. Смійся. Плач.
Цілуй дужче, знов і знов.
Майк був одним із трьох найкращих харківських більярдистів і став королем більярду, тому мав позачерговий безкоштовний вхід до клубу у Харкові. А сталося це так. У день відкриття письменницького клубу більярдистів бажаючому треба було зіграти в американку «на викидку»: той, хто переграє В. Маяковського, оголошувався королем більярду. Маяковський переграв усіх бажаючих. Володимир Сосюра вибіг із клубу зі сльозами і наткнувся на Майка Йогансена. Щирий безпосередній Володька поплакався другові.
У цей час Маяковський запропонував фору в чотири кулі, але бажаючих встати на ґерць не було. І раптом зайшов Майк Йогансен, відмовився від фори і запропонував битися на рівних. Домовилися грати на ганьбу з контрою: якщо в перших двох партіях трапиться нічия, грати третю. Кинули монетку, починати випало Йогансену. Він вдало розбив пірамідку і почав заганяти кулі в лузи. Ніхто не наважувався розмовляти, чути було лише стукіт кия. Маяковський спокійно пив пиво «Нова Баварія» з солоними сухариками. Йогансен виграв партію.
Маяковський не розраховував зустріти гідного суперника. Він примружився, прицілився, розбив пірамідку і теж зіграв блискуче – жодного удару для Йогансена. Виграш мала вирішити контра. Маяковський починав третю партію. Він замовив ще пляшку пива, запропонував партнеру випити, але Йогансен відмовився експромтом:
«Хто шукає сили в «Новій Баварії»,
тому загрожують аварії».
Маяковський впевнено розпочав вирішальну партію і раптом промазав! Йогансен схопив кий і відігрався. Однак на четвертій несподівано помилився. Тепер уже відігрався Маяковський. Після кількох взаємних відіграшів Йогансен поклав ще дві кулі і виграв. Майк у захваті стрибав навколо столу і щось вигукував, але, пам’ятаючи про закони гостинності, запропонував партнеру реванш.
Гра була на ганьбу, тому поет-трибун заліз під більярдний стіл, звідки голосно і виразно продекламував пушкінську «Пташку божу». До речі, за спогадами Гнєдича саме в Україні О. Пушкін почув вираз «ластівка «пташка Божа».
Так Майк Йогансен став королем більярду.
Микола Шеремет назвав Йогансена «останнім із могікан» романтизму і виніс вирок: «Ми вважаємо за злочин і реакційність писати такі вірші сьогодні». Слово «злочин» сказано – і мертвий крижень злапав творця.
Пізньої ночі 18 серпня 1937 року у його харківській квартирі на вул. Червоних письменників, 5 було арештовано Йогансена, як «члена антирадянської, націоналістичної організації, яка прагне шляхом терору й збройного повстання відірвати Україну від Радянського Союзу». На допитах поет нікого не топив, не приховував своїх поглядів: «я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист, що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади». 28 жовтня Майк мав відзначати 42 роки, у переддень 27 жовтня «на честь 20-ї річниці Великої революції» Майка Йогансена розстріляли. «У царстві тіней буду розмовляти українською,» – останні слова 41-річного Майка перед розстрілом.
Залишити відповідь