23 серпня 1847 р. у містечку Седнів на Чернігівщині народився Ілля Шраг – магістр права, найкращий юрист України свого часу. Його батько Людвіг Шраг, «захожалий німець», виходець із Саксонії, університетський доктор медицини, у Дрездені був запрошений Іллею Лизогубом приїхати до Седніва хоч би «на три роки». Шраг погодився і приїхав разом із Лизогубами. Йому подарували будинок (поряд була майстерня, у якій працював Тарас Шевченко), садибу та сад.
Невдовзі лікар одружився з місцевою дівчиною з родини дрібнопомісних дворян Колодкевичів-Писаренків. Молоді люди облаштували будинок, як віночок, ушляхетнили садочок. І залунав у домі німецько-український суржик.
Сина-одинака батьки назвали на честь хрещеного Лизогуба – Іллею. Син хрещеного Дмитро Лизогуб та двоюрідний брат Микола Колодкевич були друзями дитинства Іллі Шрага, жили на одному подвір’ї. «… Лизогуби мали українські симпатії, особливо Андрій та Василь… Взагалі, в ті часи в дідичних та попівських колах ще яскраво відбивалася українська стихія; моя хрещена мати, Докія Петрівна Лизогубиха, …завжди уживала тільки української мови і іншої не знала; теща мого дядька…, попадя Крупицька, так само розмовляла тільки українською мовою; а вже син Крупицької, офіцер, говорив по-московськи, та ще з притиском, підкреслюючи свою «образованность». Мій дядько майже завжди вживав української мови, а коли вважав за потрібне звертатися до московської, то немилосердно її калічив», — такі спогади залишив Ілля Шраг. Одна з прекрасних рис Іллі – він був вірним друзям дитинства до кінця своїх днів.
Друзі отримали ґрунтовну домашню освіту: спочатку дітей вчила Софія Іванівна – незаміжня сестра Лизогубів, потім сам Андрій Іванович, згодом гувернер-француз.
13-річний Ілля вступив до другого класу Чернігівської гімназії. Хлопчина добре вчився, але був правдолюбом, тому й не довчився. Коли інспектор спробував завести поміж учнів своїх «шпигунів-сексотів», Ілля запротестував. Після звільнення з гімназії «бунтар» складав іспити екстерном. 1865 р. переїхав до Петербурга, де навчався на медичному, а згодом юридичному факультетах столичного університету. Студентом юридичного факультету Шраг став одним із «зачинщиків» відомого виступу 1869 р. «Університетський суд» ухвалив виключити юнака з вишу, позбавити права вступу до будь-якого вищого закладу в Росії, вислати на «бАтьківщину» під нагляд поліції.
Не дають учитися, треба одружитися! Ілля був високий (2 метри), кремезний, з довгими вусами, з великими глибокими сірими очима, мав колосальний теплий бас. Він заворожував жінок і сам закохувався з першого погляду. 22-річний Шраг мав романтичне кохання й через два місяці, 4 червня 1869-му «вступив у законний шлюб із смоленською міщанкою дівицею Євдокією Захаровою дочкою Козловського». Без жодної матеріальної підтримки (батько на той час уже помер) почали життя. Ілля Шраг влаштувався на низькооплачувану роботу помічника діловода в Чернігівській губернській земській управі. У цей же час він познайомився з О.Кониським, правознавцем О.Кістяківським, істориком В.Антоновичем. Друзі допомогли добитися дозволу скласти екзамени за курс юридичного факультету екстерном. Олександр Кістяківський після успішного захисту дипломної роботи запропонував І.Шрагу залишитися в університеті на кафедрі для наукової роботи. Ілля Людвігович подякував професору за високу довіру та повернувся до Чернігова.
Адвокат Шраг набув слави професіонала. Він мужньо захищав всіх, хто звертався: допомагав О.Кониському, М.Лисенку, графу Г.Милорадовичу, І.Нечую-Левицькому, вдові М.Драгоманова Людмилі Михайлівні. У 1911 р. адвокат виступив захисником С.Русової, яка за статтю про потребу в заснуванні українських шкіл, вміщену в журналі “Світло”, була звинувачена “в підбурюванні однієї нації проти іншої”. Софію Федорівну було виправдано.
На дозвіллі багато й охоче читав; вів жваве листування українською, російською, польською, французькою.
Ілля Шраг був унікальним другом: зберігав дитячу дружбу, дружив із Шурочкою Куліш, Михайлом Коцюбинським. 20-го липня (ст. стиль) був день Іллі, цього дня завжди приїздив Коцюбинський до Седніва. Пізніше Шраг відвідував Коцюбинського у київській лікарні.
1883 р. до Седнева приїздила трупа Кропивницького; приїздили: Заньковецька, Грінченки, Русови, О. Кістяківський, М. Коцюбинський, В. Самійленко.
Так тихо, спокійно, бездітно подружжя прожило 20 років. 1889 рр. Євдокія Шраг померла.
І знову романтична пригода! Єлизавета Ісаківна Мачерет (по чоловікові Віхман) хрещена єврейка, вдова, мати трьох дітей: синів-підлітків і дочки 3-4 років полонила 42-річного адвоката. Ілля не порадився з матір’ю і одружився. Обкидався дітьми: троє пасербів і троє своїх: двоє синів і дочка.
17 жовтня 1905 р. у Петербурзі створено Державну Думу. Цар підписав маніфест “Про удосконалення державного порядку”, що обіцяв громадянські свободи слова, друку, особистості, сумління, зборів та спілок, скликання законодавчої Думи. У Думі діяла українська фракція, яку очолив Ілля Шраг. Ілля Шраг заснував у Думі клуб українських депутатів, до якого увійшли не тільки етнічні українці. За підписання Виборзької відозви він мусив відбути 3-місячне тюремне ув’язнення.
І знову – додому. Іллю Людвіговича обрали мировим суддею, головою Чернігівського суду. 1907 року Шраг заснував “Просвіту” у Чернігові, головою якої став Михайло Коцюбинський;
У 1908 році, разом з Євгеном Чикаленком брав активну участь у створенні Товариства українських поступовців (ТУП), став заступником голови цієї організації.
Робота, активна діяльність забирали здоров’я: набрякали ноги, склероз, серце, два інсульти: «тепер горілки не п’ю, тільки бессарабське вино», – писав Шраг.
У квітні 1917 року на Всеукраїнському національному конгресі обраний членом Української Центральної Ради, в якій входив до складу комісії з розробки проекту статуту автономії України. Ілля Людвигович був найстарішим членом Центральної Ради, а наймолодшим був його молодший син Микола.
За часів УНР йому запропонували посаду прем’єр-міністра, але він не зміг обійняти її через стан здоров’я. І цю посаду обійняв інший седневець – Федір Лизогуб.
Улітку 1918 р. Д. Дорошенко запропонував І. Шрагу від імені гетьмана посаду прем’єр-міністра в новому складі гетьманського уряду. Ілля Людвигович ніколи за 71 рік життя нікому не відмовляв, стояв заскочений. А дружина категорично заявила, що пропонувати чоловікові прем’єрство — це «значить вести його на неминучу і скору загибель».
А скоро заявилися й червоні «брати» арештувати І. Шрага, але не змогли: у хворого була агонія. Ілля Шраг помер 11 квітня 1919 р. у Чернігові, перебуваючи під домашнім арештом у більшовиків.
