14 листопада 1759 року генерал-поручник, кавалер шведського «Великого хреста ордена Меча», французького «Хреста Святого Луї», польського ордена «Білий орел», граф Григорій Орлик помер у діючій армії. Поховали його на березі Рейну, у місці, куди він мріяв перевести Запорозьку Січ. Вдова Орлика отримала особистий лист короля: «Мадам! Я втратив найдостойнішого, найвидатнішого, найсміливішого свого генерала, гордість усієї Франції. Цілковито розуміючи безмежність Вашого горя, тим не менш, уклінно прошу втішитися наступним моїм визнанням: шляхетний граф Григор Орлі де Лазіскі помер саме так, як і належить помирати достойному нащадку такого славетного роду, дворянину древнього герба Навинів. Щиро Ваш, Луї».
Чеський рід графів герба Навина відомий від 1121 року. Дід Григорія – Степан Орлик, козак, загинув у 1673 році під Хотином. Батько – Пилип Орлик, випускник Києво-Могилянської колегії, генеральний писар і найбільший помічник гетьмана Мазепи. У 1709-му році Пилип Орлик емігрував і після смерті гетьмана Мазепи 5 квітня 1710 року Пилип Орлик обраний на гетьмана в екзилі. Він став автором однієї з перших конституцій в світі – ” Вивід прав України“.
Григорій Орлик народився 5 листопада 1702 року у Батурині, його мати – Анна Герцик, хрещеним батьком був Іван Мазепа, хрещеною матір’ю — дружина генерального судді Василя Кочубея. Семилітнім хлопчик потрапив на еміграцію. Освіту здобував у Швеції. Довелося українцю побути підпільником – то він перський купець, то слуга, то він Бартель, то Мот, то лікар Франк. Був на військовій службі у Швеції, потім у Саксонії, Польщі. З 28 років служив у французькій армії, потрапив на дипломатичну службу короля Людовіка ХV. За свої блискучі здобутки одержав звання генерал-поручника, маршала Франції.
У 1742 році гетьман Пилип Орлик помер і Григорій очолив українську еміграцію.
У 1744 році граф Орлик на чолі кінного полку брав участь у поході проти цісаря, за що одержав хрест кавалера Святого Луї і щорічну пенсію у 800 ліврів.
Коли Григорію виповнилося 45 років, у пишному Версалі, у принаявності короля і двора він узяв шлюб із своячницею короля Луїзою-Оленою Лє Брюн де Дентевіль.
З цього часу українець проводив усе дозвілля вдома, упорядковуючи батьків архів, почав писати “Історію України”. Поряд у Комерсі проживав король Польщі Станіслав Лєщинський, якого у свій час врятував Григорій Орлик від смерті. Лєщинський вів бучне, розпусне життя, часто в гості запрошував родину Орликів. Григорій і Олена з’являлися на балах, але були там екзотикою, бо жили сімейним сяйвом і не мали любаків і любасток. Часто на балу бував Вольтер із своєю чудернацькою коханкою мадам де Шательє.
Вольтер і Орлик мали симпатію один до одного, українець подарував письменнику «Замітки про Україну й козаків, про яких Європа мало що знає», написані гетьманом Пилипом Орликом. Матеріали заміток лягли в основу книги Вольтера «Історії Карла ХІІ», розкішний авторський примірник якої, оправлений у червону шкіру із гербом Орликів, був презентований гетьманичу.
Маршал Орлик був багатою людиною, він на власний кошт купив обладунки для драгунського полку, у якому служили два онуки Пилипа Орлика та багато січовиків.
Під час Семилітньої війни у 1757 році генерал Орлик поселився у Франкфурті у будинку на вулиці «Перекоп оленів», цісарського радника Йоахіма Гаспара Ґете – батька великого поета. Вольфганг Ґете був тоді хлопчиком, він уважно спостерігав і навіть доглядав за пораненим генералом; значно пізніше створив чарівне оповідання про подвиг хрещеника Мазепи Григорія Орлика. Григорій Орлик приніс перемогу Франції, але був важко поранений, що й стало причиною його смерті 14 листопада у Дієвій армії. Сина України поховали під Мінденом на Рейні під чужими прапорами: білими з ліліями. Доля не привела козака на батьківщину.
Дітей Григорій Орлик у шлюбі не мав. Олена пережила чоловіка на 16 років, не знімала жалобного одягу. За це 12 грудня 1775 року австрійська імператриця Марія Терезія надіслала їй орден Всхіднього Хреста — нагороду вірним вдовам. Нащадки зберегли замок Дентевіль і архів так, що навіть каміння говорить про синів України. Ілько Борщак – родич Орлика по лінії матері, дружини гетьмана Пилипа Орлика Ганни Герцик, доньки українського козацького полковника, єврейського походження, – історик, письменник продовжив справу родини. Саме Ілько Борщак є автором легенди, що відомий аеропорт Орлі названо на честь графа Орлика. У середині ХХ ст. виникла легенда про те, що міжнародний аеропорт «Орлі» збудовано на землях, які колись належали Г.Орлику, і що від його імені походить назва аеропорту.
Насправді назва Orly від латинського Aureliacum, «вілла Аврелія» вперше згадується ще в 829 році н.е. Орлі́ (фр. Orly) — місто та муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Валь-де-Марн. Населення — 21 395 осіб (2010). Муніципалітет розташований на відстані близько 13 км на південь від Парижа, 8 км на південний захід від Кретея.
