– А правда, що в Україні є два художники-одесити на прізвище Костанді?
– Таки так є Костанді Киріак (одесит, який рідко писав море) і Костанді Харлампій (автор морських пейзажів). Вони брати? Як кажуть одесити, вони сучасники-художники, але не родичі, навіть не однофамільці.
Одесит Киріак Костанді народився 3 жовтня 1852 р. в Дофінівці. Легенди твердять, що батько Киріака – рибалка Костянтин Костянтиніді Василькеті родом із острова Санторіно, підданий Греції. Кажуть, що під час плавання Чорним морем його захопили пірати й висадили на якомусь острові, звідки молодий грек переїхав до Дофінівки близ Одеси (описаної Ю. Яновським у «Вершниках»). Там він одружився з дочкою грецького рибалки Фотиною Філіолог. Киріак був шостою дитиною у родині, його старша сестра Анастасія вчила брата писати. Коли Киріаку Костанді було 9 років, батько помер.
Хлопець працював у Одесі: у бакалійній крамниці й винному погребі Курле, в шинку «Алазань». Одного разу фотограф Брюллов побачив малюнки Киріака і запросив ретушером до себе в майстерню, де юнак пропрацював два роки. З 1870 учився в безплатному класі малювальній школі Одеського товариства образотворчих мистецтв, яку заснував Г.Маразлі.
У 1873 році за свої роботи Киріак удостоївся срібної медалі. Його кращі полотна послали в академію мистецтв, але де взяти гроші? Випадок допоміг Костанді. У цей час в Одесі у своєї дочки Ольги Латрі гостював Іван Айвазовський. Власник заводу Бертран представив Киріака великому мариністу. Айвазовському сподобалися роботи Костанді – і він умовив грецького консула Вучину надати парубкові матеріальну підтримку. Навчання в Академії (1874–1882 рр.) у П.П.Чистякова; репетиторство, яким одесит мусив заробляти на хліб; а влітку – разом із однокурсниками академії Афанасьєвим, Дубовським и Кудрявцевим їздив у село на етюди. Наприкінці 1881 р. Киріак звернувся до правління Академії з проханням надати йому російського підданства, і отримав паспорт, у якому змінене батькове ім’я по батькові (Костантініді) стало основою прізвища Костанді.
1884 р. Костанді дебютував картиною «У хворого товариша» на 12 Пересувній виставці. Полотно отримало підтримку Чистякова, Стасова, Крамського, Рєпіна. На картині зображено важко хворого художника Козьму Кудрявцева та його друзів-відвідувачів – художників Миколу Дубовського (сидить біля ліжка) й Олексія Афанасьєва стоїть біля етажерки. З героями цього твору Киріак Костанді навчався разом, з Афанасьєвим жив у одній кімнаті. Ілля Рєпін порадив П.М. Третьякову придбати полотно для своєї галереї, де воно знаходиться й зараз.
У 1885 р. повернувся в Одесу, багато років викладав у Одеському художньому училищі, виявив терпіння вчителя, розум вихователя і дар живописця. 
Цього року Киріак познайомився Єфросинією Князевою, молодшою від нього на 11 років, а через чотири роки вони одружилися й знайшлося їм дев’ятеро дітей.
У 1887 р. разом із братами Миколою та Дмитром Кузнєцовими побували у Франції, Австрії, Німеччині й Італії. Костанді був вражений французьким імпресіонізмом. І хоч мав Киріак Костянтинович запрошення на роботу до Петербурга, Москви, він їх відкинув.
В 1890 став одним із засновників і постійних експонентів Товариства південноросійських художників, з 1902 був головою об’єднання. В 1898-1899 рр. взяв участь у створенні Міського художнього музею в Одесі. У 1900 р. на Всесвітній виставці в Парижу був відзначений срібною медаллю. В 1907 «за популярність на художньому поприщі» визнаний гідним звання академіка. Член-засновник Товариства південноросійських художників, 1902–1921 — його голова. Директор Першої державної картинної галереї у колишньому палаці Потоцьких в Одесі з 1917 року та до своєї смерті 1921. Потім посаду батька посів син Михайло. 
Сюжети картин К. Костанді нескладні: одеські краєвиди, монастирі, родина, але кожну І. Рєпін називав брильянтовою.
Дійсно, от на картині «Бузок» – Великий Фонтан, монастир біля дачі художника. Буяє весна чистими, ніжними відтінками квітів, п’янить хмелем бузкових пахощів, тільки темною плямою здається самотній чернець. Це знайомий Киріака Костянтиновича Василь Алексєєв, охоплений роздумами. Він має талант художника, любить малювати, любить красу життя. Чернець вагається, але він зважиться на зміни і стане учнем Костанді.
Скромний, турботливий майстер із винятково доброю душею викладався у полотнах, у своїх учнях, дітях.
А художнику було важко: серце не витримувало горя – у 1920 році старший син був розстріляний більшовиками. Не все складалося у житті старшої дочки Анни у її цивільному шлюбі з художником Олександром Стиліануді.
31 жовтня 1921 р. о десятій вечора в Одесі на руках рідних від серцевої недостатності упокоївся 70-річний Киріак Костанді.
Колись купець Петракокін, художник- любитель і прихильник творчості Киріака Костанді подарував метру квартиру на Пастера, 46. Сьогодні у цьому домі красується пам’ятник Киріаку Костанді, виготовлений скульптором Зоєю Ломикіною та архітектором Володимиром Бреславцевим
Залишити відповідь