Забіл – так називають молоко, сметану, якими забілюють борщ, чай, каву… Польською мовою такі молочні продукти називають «nabial».
В Україні відомий рід Забіл дав 17 сотників.
Один із них Петро Михайлович Забіла народився 1580, м. Борзна попри свою неписьменність, був королівським урядовцем у Борзні. Він постарів, не бувши на Запорожжі. 68-річним полковник перейшов на бік Богдана Хмельницького, у 1659 році підтримував Івана Виговського, був генеральним обозним Війська Запорізького за Дем’яна Многогрішного. Разом зі своїм патроном у 1665 р. їздив до Москви, де одержав дворянство. Петро Михайлович Забіла володів п’ятьма селами біля Кролевця і ще двома – в Понорницькій сотні Чернігівського полку.
Удівець від першої дружини Параски мав шестеро дітей.
Його син Іван-старший – сотник при Золотаренкові, у 1655 р. Іван їздив у посольство до шведського короля, був послом Виговського до польського короля, загинув під Чигирином 1678 р. Троє середніх – Тарас, Степан і Василь – побували спершу борзенськими сотниками, після чого Степан і Василь стали по черзі генеральними хорунжими, а Степан після цього – ще й ніжинським полковником. Сини Степана: Василь був одружений з дочкою генерального судді Василя Кочубея Марією, а Семен – мазепинець, одружився з дочкою переяславського полковника Ганною Мирович, яка пішла за чоловіком і братами до Туреччини, жила в Бендерах.
Відомо, що онук п’ятого сина Забіли, Тараса Петровича і син Михайла Тарасовича Іван Михайлович, коропівський сотник, був одружений з Уляною Андріївною Полуботок, онукою знаменитого наказного гетьмана. Сестра Івана Михайловича, Євдокія Михайлівна, вийшла заміж за Андрія Яковича Безбородька. Їхній син Олександр став світлішим князем і канцлером Російської імперії.
Генеральний суддя Петро Забіла мав міцне козацьке здоров’я, у 85 років він надумав одружитися вдруге. Узяв удовицю Гафію Ґерцик, молодшу на 44 роки, народив ще сина Івана та дочку Феодору. Ними він опікувався до своєї смерті: одружив військового товариша Івана-молодшого з дочкою генерального обозного Василя Дунин-Борковського, прабабунею Наталени Королеви; видав заміж Феодору за сина Ніжинського полковника Василя Жураківського. На весіллі дочки він шпарко утинав гопака, виблискував узорами жупана з турецької парчі. Коли ж дочка народила онука, дід виховував його у козацькому дусі.
Син Івана Петровича Забіли, хорунжий генеральної військової артилерії Іван Іванович, був одружений з племінницею гетьмана Івана Скоропадського Парасковією, а його онук Микола – з дочкою генерального підскарбія й мемуариста Якова Марковича Анастасією.
Натомість дочка Івана Петровича Євдокія Іванівна Забіла вийшла за гадяцького полковника Григорія Івановича Граб’янку, славетного літописця. Більше двадцяти років був одружений з Євдокією Забілою (померла в 1735 р. під час перебування чоловіка у військовому поході), дітей подружжя не мало.
Петро Забіла пережив другу жінку, молодшу за нього на 44 роки.
У 107 років Забіла ще міцно сидів у сідлі коня. За даними в збірнику Забілинських паперів, Петро Забіла помер 10 квітня 1689 року. Він похований в Рихлівському монастирі, поблизу села Обтове.
Онук Петра Забіли, носив ім’я діда – Петро Іванович Забіла (1791-1873) мав таланти художника, поета, але щоб гідно утримати родину, змушений був віддати весь час роботі. Його уславили нащадки:
– син Пармен Забелло (скульптор),
– дочка Анна (Муза, дружина художника М. Ге),
– онука Надія Іванівна Забіла-Врубель (співачка, дружина художника Врубеля),
– правнука Наталя Забіла (поетка).
Портрет пензля зятя П.І. Забіли – М. Ґе, 1856 р.
