Не часто ми з Вами бачимо цей портрет роботи Т. Шевченка, тож зупиніться на хвилинку.
1 жовтня 1846 р. помер 24-річний Петро́ Дми́трович Ду́нін-Борко́вський поміщик, представник української гілки відомого шляхетного роду Дунін-Борковських (з цього роду батько Наталени Королеви), чоловік художниці Глафіри Псьол (троє сестер рано лишилися сиротами, виховувалися у родині Рєпніних).
У 1843 р. у Яготині в родині Рєпніних Петро Дунін-Борковський познайомився з Тарасом Шевченком.
У листі від 9 грудня 1845 року Варвара Рєпніна писала Шевченкові з Яготина: «Бог благословив Глафіру: її нареченого Ви знаєте, це Петро Дмитрович Дунін-Борковський, якого Ви бачили в нас».
У повісті Т.Шевченка «Прогулка с удовольствием и не без морали» знаходимо підтвердження факту перебування автора в Листвені на Чернігівщині. Дійсно, Шевченко гостював у Петра Дмитровича, можливо, тоді він написав портрет, що знаходиться з 1928 р. у Національному музеї Т. Шевченка.
Восени 1846 р. за кілька днів до смерті Дуніна-Борковського Шевченко відвідав тяжко хворого.
