Азбучні війни

А, Бе – абетка
Азъ, Букы – азбука (рос.)
Альфа, Віта – алфавіт (лат.)
A, Bе, Cе – абецадло (польськ.)
Так склалося, що всі православні країни мали кирилицю за алфавіт, католики – латинку; і християни були найбіднішими в Європі. Певно, це й посіяло в думки людей питання: «Чи не краще перейти на латинку та прийняти католицизм, чи хоч би його гібрид – греко-католицизм?» Крім того, навчання в кращих європейських вишах, у Києво-Могилянці велося латиною. Оскільки ж легітимного правопису українці не мали, то багацько люду з ХVI послуговувалося латинкою для написання українських текстів. Так писалися твори у Почаївській лаврі, латинкою писав Тимко Падурра.
Втім, латинка не прижилася на Східній Україні, а на Західній точилася справжня азбучна війна.
У 1833 р. видавець Вацлав Залеський подав цю думку; її підтримав Бальовський. У 1834-му р. у статті «О wprowadzeniu abecadła polskiego do pismiennictwa ruskiego» український учений, священник Йосип Лозинський запропонував запровадити замість невідповідної фонетичній системі української мови «мертвої» кирилиці польський алфавіт (абецадло). У 1835 р. Й. Лозинський цим алфавітом опублікував свою етнографічну працю «Ruskoje wesile». Відсіч дали Йосип Левицький і Маркіян Шашкевич твором «Азбука і абецадло». Львівські семінаристи зібрали кошти і 1836-го видали статтю Шашкевича у трьох тисячах примірників, які розіслали по всій Галичині. По цьому латинку забули…

Згадайте, «Кобзар» Тараса Шевченка, який його друг Яків де Бальмен написав і видрукував латинкою.
Другий спалах Азбучної війни стався 10 вересня 1859 р., коли австрійський намісник (губернатор) у Галичині граф Аґенор Ґолухівський видав розпорядження використовувати в українських школах і українських виданнях латинський алфавіт (латинку), розроблену чеським філологом Йосипом Їречеком на основі чеської абетки.
Хвилі азбучної війни наближалися до штормових позначок, тому з’явилася цісарська постанова від 10 квітня 1861 р., згідно з якою, адміністрація та суди імперії не мусили, але могли вживати в україномовних документах кирилицю. Таке фарисейство дозволило галицьким органам влади іґнорувати кирилицю в україномовних документах.