24 травня 1801 р у с. Баранчиці на Самбірщині народився Йосиф Іванович Левицький, український греко-католицький священик (здійснив хрещення Івана Франка), письменник, філолог, автор першої друкованої в Галичині граматики української мови (німецькою мовою), першим вжив терміни «бойко», «лемко»; низки шкільних підручників. Іван Франко у праці “Азбучна війна в Галичині 1859 р. писав про нього: “Один із визначних представників руської інтелігенції, священик Йосиф Левицький, вихованець віденської духовної семінарії, що зазначив своє ім’я в історії нашого письменства двома граматиками, рядом віршованих творів оригінальних і перекладних на руську мову та рядом критично-полемічних статей, написаних по-польськи та по-руськи”.
Закінчив Йосиф Левицький Віденську духовну семінарію (1825 р.), почав пасторське служіння: парохом і вчителем у с. Шкло Перемишлянського округу, у с. Грушів, біля Дрогобича, у с. Нагуєвичі на Львівщині.
У цей час національних утисків в Галичині у народних школах, Львівському університеті була заборона викладання української мови, тільки німецькою.
А Йосиф Левицький – завідувач церковної друкарні у Перемишлі, автор першої друкованої граматики української мови в Галичині (німецькою мовою), окрім «Граматики» імовірно є автором одного з перших українсько-польських словників («Приручный словарь славено-польський», Львів, 1830); низки шкільних підручників написаних «язичієм» (народною мовою); автор статей з питань мови, літератури, музики.
У 1831 р у передмові до «Граматики руської або малоруської мови в Галичині» Йосиф Левицький вжив термін «лемки» та «бойки», чи не вперше в історії. У 1834 р у Перемишлі вийшла “Граматика руської, або малоросійської мови в Галичині” Йосифа Левицького. У 1840 р граматика Йосифа Левицького перемогла на конкурсі, оголошеному комісією Львівської губернії, автор отримав винагороду 300 злотих. Після революції 1848-1849 рр. у школах Східної Галичини замість німецької, почали вивчати українську мову, тому Й.Левицького запросили до Перемишлянської семінарії викладати по-руськи (українською) катехитику. Викладач Перемиської духовної семінарії, професор богослов’я.
Та, як завжди «не так тії вороги, як добрії люде». Професор Йосиф Левицький та єпископ Григорій Яхимович мали дещо відмінні погляди на роль єп. Івана Снігурського (попередника Яхимовича). Йосиф Іванович добра, м’яка людина стояв на своєму, пробував знайти істину, навіть прогнувся – видав “Граматику язика руского вь Галиціи” (1850), з посвятою єпископові Яхимовичеві, але єпископ послав Левицького на парафію до гірського села Нагуєвичі. Такі відносини, різка зміна кліматичних умов сприяли загостренню гіпертонії.
У 1852 -1860 рр. о. Йосиф служив парохом на батьківщині Івана Франка. У метричній книзі Й. Левицький зробив запис: “Року Божого 1856, місяця серпня, дня 27 у селі Нагуєвичах, н.7, народився хлопець греко-католицького обряду, правого ложа на ім’я Іван, син Якова, хлібороба з села Нагуєвич, і Марії, дочки Миколи Кульчицького. У присутності хресних – Данила Навроцького, хлібороба з Нагуєвич, і Олени Риб’як, дня 27 цього ж місяця охрестив і миропомазав, згідно з греко-католицьким обрядом, преподобний отець Йосип Левицький”.
У Нагуєвичах шанували Левицького як чуйну, добру людину, схвалювали опікування отця школою, обдарованими дітьми. Але такий ще не вродив, щоб усім догодив. Сільський писар, добродій Кость Дум`як регулярно доносив, що Й.Левицький любив нюхати тютюн. Й.Левицького засудили на 6 тижнів реколекції. Як ви розумієте, духовний надлом спровокував інсульт, параліч.
24 травня 1860 р у м. Дрогобич, Львівщина у перший день свого 60-річчя помер Йосиф Іванович Левицький, український греко-католицький священик, письменник, філолог, автор граматики української мови та низки шкільних підручників. Похований у с.Нагуєвичі.
