7 серпня 1870 р. у містечку Щирець Острів на Львівщині народився Осип Курилас. Батько мав чудовий голос; до 78 років був церковним дяком, учителем у народній школі, особливих достатків не заробляв, але 12 дітей мав. Малий Осип рано почав малювати, але тато віддав хлопця «до дяківської бурси у Львові на паству й волю судьби, щоб син пішов його слідами і здобув собі фах із сяким-таким заробітком». Бідував Осип Курилас до 1886 року, доки не розпочав працювати за харчі у журналі «Русь», які редагував настоятель бурси отець Бобрович. Талан, старанність Осипа відзначив отець настоятель і записав у 1896 році 16-річного юнака на вечірні рисунки до Львівської художньо-промислової школи, якою керував З. Горголевський. З часом вечірні курси переросли в стипендію на навчання впродовж наступних років. Упродовж чотирьох років майбутній художник вивчав техніку рисунка та малярства, закони композиції, історію мистецтва, українську, німецьку та польську мови. Заради підробітку малював на замовлення ікони, портрети міщан з фотографій. Юнак мав бажання продовжувати навчання в Академії мистецтв, але для цього потрібні були гроші, які батько спрямовував на виховання решти своїх дітей. Тож лишився випускник у Львові, брав розмаїті підробітки. Та козак не без долі: допомога прийшла від старшого двоюрідного брата Михайла, який жив у Хорватії. Упродовж 5 років Осип отримував щомісяця 40 гульденів фінансової допомоги. Осип Курилас у 1895-у році став одним із кращих студентів Краківської академії мистецтв. За п’ять років навчання здобув 5 срібних медалей і 19 конкурсних нагород; брав участь у виставках, які організовувало у Львові «Товариство для розвою української штуки»; показував свої роботи на виставках у Загребі, Констанці, Реці. Про твори молодого українського художника у хорватських, сербських, німецьких газетах друкувалися схвальні відгуки. Після завершення у 1900-у році навчання в академії Осип Курилас залишився у Кракові. Малював ілюстрації до книжок і картини: «Пробудження весни», «Сироти за домовиною матері», «Безпритульні», «Жебраки» (1895), «Сільська дівчина» (1898), показані на Краківській художній виставці у 1901 р.
До 35-річчя творчої діяльності Миколи Лисенка намалював найзнаменитіший портрет композитора та зробив різьблену раму для нього. У цей період Курилас писав багато портретів на замовлення, щоб заробити кошти на подорож за кордон, відвідати уславлені картинні галереї. У 1903 році здійснив подорож Європою (Відень, Дрезден, Мюнхен, Прага, Будапешт).
У 36 років художник Осип Курилас безтямно закохався, одружився з полькою католичкою Валерією Скорхан. Шлюб відбувся у Кракові за греко-католицьким обрядом, мовне питання не було проблемою у подружніх стосунках: вони легко спілкувалися обома мовами. Ходив і до церкви, і до костелу, насолоджуючись співом хорів і звуками органів. 
Худ. Осип Курилас. Портрет дружини з трояндою
У 1908 році художник працював над ілюстраціями до другого видання підручника Миколи Аркаса ‘‘Історія України-Руси’’, виконав портрети українських гетьманів. Зробив подарунок російському царизму: до 200-ої роковини Полтавської битви написав неперевершений портрет гетьмана Мазепи. 
І як завжди: не так тії вороги, як добрії люди. Виявилося, що перше видання історії М. Аркаса швидко розкупили, а історія М. Грушевського сумно лежала на полицях книгарень. І почав професор різко критикувати конкурента, якості історії М. Аркаса, гальмував процес видання. Вийшло у світ друге видання аж у 1912 році. До початку Першої світової війни Осип Курилас жив у рідному Щирці, виставлявся у Львові, Кракові, Познані. У передвоєнний період багато і плідно працював: створив чудові малюнки для поштівок, малював картини із «монументальними образами сакрального змісту (не канонічних ікон, а витворів мистецтва, з широким застосуванням народної орнаментики та етнографії)», – писав Андрій Крижанівський. Таким був вівтар села Бориня Турківського району Львівської обл. 1912 р. (справа та зліва від воріт ікони).
З початком Першої світової війни Осип Курилас був заарештований австрійським урядом і вивезений до еміграційного табору. 1915 р. переїхав у Львів, демобілізувався до австро-угорської армії, доброволець Легіону УСС. Керівник мистецького відділу Пресової кватири Легіону УСС (1915–19), ілюстратор сатиричних журналів «Самохотник», «Бомба». Восени 1918 року брав участь у львівській виставці УСС, яку відвідав Андрей Шептицький. На початку 1919 року Осип Курилас разом із дружиною перебрався до Станіславова, де йому доручили розробити проекти січової шапки, одностроїв і відзнак. Продовжував малювати карикатури на політичні теми у новий «Республіканський Самохотник». У травні 50-річний Осип Курилас повернувся до Львова. Працював викладачем рисунку в українській жіночій учительській гімназії та Мистецькій школі Олекси Новаківського (1919–39), одночасно був заступником декана мистецького факультету Таємної Львівської політехніки (1923-1926). Після смерті Новаківського (1935) очолив школу, викладав живопис у Мистецько-промисловій школі та Інституті народної творчості.
На початку Другої світової війни львівське помешкання та майстерня Осипа Куриласа (вул. Леона Сапєги, 87) були зруйновані бомбою, тому митець із дружиною Валерією переїхали до Щирця.
Художник брав участь у третій виставці спілки українських митців у Львові (1942 р.), на якій представив роботи: ‘‘Митрополит Андрей Шептицький’’, ‘‘Шевченко малює’’, ‘‘На Гуцульщині’’. Художник продовжував малювати ікони для церков, замовники розраховувались з ним харчами.
У 1944 році повернувся до Львова, влада виділила під майстерню приміщення поряд з житлом (вул. Ярослава Мудрого). Художник мусив працювати у стилі соціалістичного реалізму, писав «Колгосп у Щирецькому районі» чи «На колгоспному дворі». Йому замовляли роботи, потім критикували, не приймали їх; вимагали повернути державі кошти затрачені на матеріали. Гонорари часто не виплачували, пенсію скасували. У 1946 році у художника вмикали газ лише з 12 до 6 ранку: він працював, готував їжу на наступний день. Впродовж грудня 1948 – травня 1949 рр. виконав 30 ілюстрацій до нового видання українського «Букваря».
Художник голодував, стійко доношував старий одяг, не мав грошей на взуття. За рік до смерті давав уроки сусідському 15-річному юнакові за обіцяну на осінь тонну вугілля. Помер Осип Курилас 25 червня 1951 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
31 липня-2 серпня 1952 р. у Львові відбувся злочин (знищення 2000 мистецьких творів із так званого «спецфонду»). 164 роботи Куриласа було вилучено зі «спецфонду» та спалено як такі, що «не мають музейного значення» та ідеологічно ворожі. На щастя, зберігся наскрізь антирадянський «Портрет хорунжого Сеня Горука», із зображенням Семена Ґорука (13.09.1873–08.1920) – гімназійного друга Марка Черемшини, легендарного бригадира УГА, знищеного чекістами на Соловках. А «зберіг» портрет професор кафедри живопису, учень Костя Єлеви, Федора Кричевського, заступник директора Національного музею Василь Любчик. Добре знаючись на творах мистецтва, він відібрав (поцупив) 200 найкращих унікальних робіт для власного музею. Всі привласнені твори було виявлено після відкриття кримінальної справи та обшуку в його помешканні.
Залишити відповідь