Перше вересня. Перші зірки, що їх учні дарують учителям.
Астер ἀστήρ давньо-грецькою — «зірка» (форма квітки подібна до зірки); –звідси астрономія, астероїд. На честь квітки з роду айстрових названий астероїд 1218 Астер.
В українській мові є синонімічні назви: гайстра, глядка, тарілка або талірка – садова айстра китайська, Callistephus chinensis Nees.» (бот.).
Квітка була здавна відома в Китаї, а в Європу потрапила в 1728 році. Їх отримав французький ботанік Антуан де Жюссьє від місіонера, який жив у Пекіні. Квітки з великою жовтою серединкою французи назвали «Царицею маргариток», у 1750 році вивели махрові квіти, що отримали нову назву: Aster — «зірка, світило»
Такі живі зірочки змалював Данило Нарбут на полотні «Айстри».
Про радість і журбу айстр писав Олександр Олесь, Микола Лисенко дав музичні крила цьому романсу.
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, —
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, —
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
