Василь Васильович Верещагін (1842 — 1904) — російський художник-баталіст, дід українського художника Миколи Азовського мав тісні зв’язки з Україною.
У 1862 р. разом із нащадком гетьмана Кирила Розумовського Левом Жемчужниковим брав участь в укладанні альбому «Живописна Україна».
Верещагін виконав низку капітальних робіт для Успенського собору Києво-Печерської лаври. Створив полотно «В Успенському Соборі», що навіює слова Миколи Холодного:
Сьогодні у церкві коні
Ночують і воду п’ють,
Сьогодні новим іконам
Прочани поклони б’ють.
3 листопада 1941 р. диверсантами НКВС було підірвано Успенський собор Києво-Печерської Успенської лаври (заздалегідь закладеними радянськими радіокерованими фугасами), картини Василя Верещагіна загинули.
У 1901 році художник був номінантом на звання лауреата першої Нобелівської премії миру.
Ім’я Василя Верещагіна носить художній музей в Миколаєві, заснований у 1914 р. Перша колекція музею була розміщена в колишньому будинку гауптвахти військового відомства і складалася з творів, які передали Академія мистецтв, Російський музей Олександра III, а також із особистих речей, які прислала вдова В. В. Верещагіна — Лідія Василівна.
Онук Василя Верещагіна – український художник Микола Азовський.
Головне зображення: Худ. Василь Верещагін. В Успенському Соборі. 1887-1895 рр. Третьяковська галерея
