Здається, всі ми добре знаємо картину Миколи Пимоненка «Ранок Христового Воскресіння» (інша назва – «Великодня утреня») 1891 р. Це полотно експонується у Рибінському державному історико-архітектурному та художньому заповіднику, в Росії. У музеях Києва та Херсона представлені більш пізні варіанти твору.
Автор картини – син і онук кріпаків, киянин, підлітком навчався в Іконописній школі Києво-Печерської лаври. 16-річним Микола коштом Івана Терещенка потрапив до Київської рисувальної школи в М. Мурашка, Й. Будкевича та Х. Платонова. Кращий учень школи був долучений до реставрації стінопису Кирилівської церкви. Микола Мурашко домігся, щоб Петербурзька АМ заочно присвоїла Пимоненкові звання вчителя малювання у нижчих загальноосвітніх навчальних закладах.
Два роки Пимоненко здобував освіту у Петербурзькій академії мистецтв, але запалення легенів, сухоти заставили перервати навчання.
Микола Пимоненко повернувся до Києва: викладав у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, розписував Володимирський собор. Жив на Пріорці, а на літо оселявся на дачі у с. Малютинка коло Боярки, що за 30 кілометрів від Києва. Там Микола Пимоненко знаходив персонажів і сюжети для своїх картин.
Коли ж 27-річний художник подав клопотання про отримання патенту (посвідчення) некласного художника, що дозволяв обійняти посаду вчителя малювання у гімназіях і початкових художніх закладах, офіційно йому відмовили. А неофіційно дали пораду, «не мазюкати задрипану Малоросію та сільський гній». І викликом порадникам стали полотна затятого українця «Весілля в Київській губернії» та «Ранок Христового Воскресіння», подані у 1891 р. на виставку в Імператорській Академії мистецтв. Микола Пимоненко отримав медаль і став почесним вільним учасником Імператорської АМ.
