Мої сантехніки – мов діти малі, аби позадиратися. От і зараз дістають Федька:
– Федя, вбий ведмедя! От ти народився в день писемності, а прізвище тобі писала неписьменна паспортистка. Я вбив би її! Ти ж по життю ходок, у тебе в жижках любов до жінок, а прізвище Ходак! – просторікує Санько. Федь – ні чичирк. От і вступаюся:
– Санечко, а що у тебе на нозях?
– Як що? Взувачка.
– А для чого нам взуття?
– Ну, Володимирівно, ображаєш: щоб ходити.
– Правильно! Тому будь-яке взуття називали ходаками. Про професійних пияків казали: «він і з ходака вип’є». А лагодили взуття шевці, чоботарі; латки наставляв полатайло. Санько укоськався, Федько голову здійняв.
