6 липня 1253 р. у Новогрудці римським папою Іннокентієм IV було короновано 50-річного Міндовга – литовською Mindaugas (Міндаугас – той, хто багато думає), Міндоўг (білорус.), Mindowe (лат.), першого та єдиного в історії Литви короля, засновника Великого Князівства Литовського.
У 1251 р. Міндовг, син литовського князя Рінгольда, здібний полководець, прийняв християнство і римський папа погодився дати Міндовгу королівський титул. За сприяння в отриманні королівського титулу Міндовг відписав Ливонському ордену свою частину Жемайтії – західної Литви та заповідав Ордену всю державу, якщо після його смерті не залишиться нащадків (на той час він мав дочку та трьох синів). У 1250 – 1253 рр. Міндовг вів війну з Данилом I Галицьким. На знак миру він відпустив Данилові І Чорну Русь з Новгородком, Рамона-дочка Міндовга у 1253 р. обвінчалася з 23-річним молодшим сином короля Данила Романовича – Шварном. Правда, через кілька років Міндовг, розірвав союзницькі відносини з Данилом Галицьким, воював проти Галицько-Волинської держави і захопив Чорну Русь з містами Гродно, Волковиськ, Слонім і Новгородок. У цій війні загинув князь Роман Данилович.
І знову (в політиці немає друзів чи родичів, а є державні інтереси!) Міндовг першим із литовських князів вступив у союз із Руссю проти Ливонського ордену. 13 липня 1260 р. литовське військо, очолене Міндовгом I, розбило об’єднане військо Лівонського і Тевтонського орденів біля озера Битва біля озера Дурбе. Міндовг зрікся католицтва.
А, шукаючи жінку, знаходимо, що 60-літній Міндовг став удівцем і заявив, що помираючи, Морта, дружина, заповідала чоловікові одружитися з її рідною сестрою (на той час дружиною князя Довмонта, бо інша мачуха «буде дітей мучити». Міндовт сказав – і залишив собі обраницю. Князь Довмонт скорився, але поклявся помститися. Він об’єднався із зобиженим князем Тройнатом, разом вони напали на замок Міндовга, убили короля і двох його синів. По цьому Довмонт забрав свою дружину, а Тройнат став Великим князем литовським. Та через рік син Міндовга Войшелк убив Тройната і сів на престол. Войшелк правив у Великому князівстві Литовському разом з Шварно Даниловичем, а 1267 р. Войшелк повністю передав йому своє князівство.
Після смерті батька Данила Романовича (1264 р.) 33-річний Шварно став спадкоємцем корони, тобто носієм найвищої влади в цьому регіоні Центральної і Східної Європи (на той момент жоден польський чи литовський князь не володів короною). Він володів однією з найбільших країн Європи: Галицьким, Холмським, Дорогичинським князівствами і Чорною Руссю.
39-річний Шварно був убитий і похований у Холмі. Після його смерті влада в Литві перейшла до Тройдена. Королем Русі став Лев I.
Залишити відповідь