Важко навіть уявити, як Іван Айвазовський любив робити незабутньо щедрі подарунки усім мешканцям Феодосії на свій день народження. І було це не тільки до «круглих» дат.
Наприклад, у 1871-му році Іван Айвазовський власним коштом побудував палац для музею старовини та подарував його місту. 
Музей знаходився на горі Митридат, а під горою невеличкий будиночок, де народився та провів дитинство Ованес (Онік) Гайвазян. На жаль, радянці зруйнували музей.
У 1880 році Іван Айвазовський створив за власними кресленнями на власні кошти картинну галерею, прибудовану до майстерні Айвазовського.
29 липня 1880 р. на свій день народження Іван Айвазовський подарував галерею Феодосії. 
Вхід (і вихід!) були безкоштовними.
Це був перший в Україні музей творів окремого митця. Виставки картин мали свою особливість: полотна, що вже побували на ній, більше сюди не потрапляли, вони поступалися місцем новим, щойно написаним. Тут окрім виставок відбувалися концерти.
Після своєї смерті великий художник заповів картинну галерею місту і побажав, щоб рідне місто володіло його полотнами та згадувало автора.
У Феодосійській картинній галереї всі бажаючі могли зайти до раніше закритої величезної вітальні з камінами й оглянути найвідоміші шедеври:
– гімн грізній стихії та відчайдушності людей – “Дев’ятий вал”;
– найдовершеніший твір “Серед хвиль” площею 12 квадратних метрів, написаний експромтом за 10 днів 83-річним художником;
– найдовшу картину “Від штилю до урагану”, що має розмір 292х708 см.
У галереї для загального огляду представлено маловідомі твори художника, присвячені українській тематиці.
У відреставрованій кімнаті-сейфі картинної галереї відкрито виставку особистих речей, нагород і документів майстра пензля. У вітринах “особливого зберігання” представлено численні нагороди Айвазовського.
З галереї у Феодосії 11 липня 2016 року було вивезено до Третьяковської галереї 38 картин художника.
У 1887 р. Іван Айвазовський не чекав круглої дати: він подбав про подарунок ще навесні. Справа в тім, що був посушливий рік і місто потерпало без води. Того року її привозили пароплавами з Севастополя, оплачувало місто і цар Олександр ІІІ.
От і подарував Іван Айвазовський Феодосії 50 тисяч відер води за добу з Су-Баського джерела. Офіційно джерело Су-Баш, розташоване на території маєтку Шах-Мамай, належало дружині Айвазовського Анні Микитівні. Вона й підписала папери про дар.
За проектом і на кошти художника провели водогін і створили фонтани в різних частинах Феодосії. У кількох районах міста водогін працює й нині. 
У Ювілейному міському саду, що працював цілодобово, постав фонтан, виконаний із ріняку у східновірменському стилі, подібний до Константинопольського. Цей бювет мав краник, на якому на ланцюжках висіли дві срібні чаші: на одній було вигравійовано «Іван», на другій – «Анна». І ні у кого не здіймалася рука поцупити срібло.
А за десяток метрів міська влада побудувала ще один фонтан-пам’ятник «Доброму Генію». 
У бронзовій жіночій фігурі фонтана легко впізнавали дружину І. К. Айвазовського.
За нових хазяїнів «Доброго Генія» зруйнували, а замість фонтану встановили пам’ятник піонеру-партизану Віті Коробкову.
У 2004 році фонтан відновили. Вінчає композицію аркада з написом «Великому Айвазовському та його учням вдячна Феодосія» і прізвищами учнів по боках: Фесслер, Латрі, Ганзен, Лагоріо.
Фесслер Адольф (1826–1885) – художник-мариніст, учень І. К. Айвазовського.
Латрі Михайло (1875–1941) – живописець, графік, кераміст, внук І. К. Айвазовського.
Ганзен Олексій (1876–1937) – художник-мариніст, внук І. К. Айвазовського.
Лагоріо Лев (1827–1905) — живописець – мариніст.
Воістину “великий російський художник” – це українець вірменського походження, геніальний мариніст і великий патріот.
Залишити відповідь