24 липня 1991 р., за місяць до Дня Незалежності, у Батурині українці роздавали саморобні листівки, у яких від руки переписано вірш гетьмана Мазепи:
Ей, братица, пора знати,
Ліпше було не родитись,
Аніж в таких бідах жити.
Самопали набувайте,
Острих шабель добувайте,
А за волю, хоч умріте,
І вольності бороніте.
Нехай вічна буде слава –
Же през шаблю маєм права!
Згодом урочисто відкрили пам`ятну плиту гетьману Івану Мазепі.
Тоді ми узнали цей заборонений вірш, сьогодні заповіт Мазепи написано на 10 гривнях, але хто його знає, хто виконує той заповіт…
Багато суперечок стосовно анафеми тоді точилося в натовпі. Пригадую деякі факти з почутого тоді.
Анафема — це вище церковне покарання за тяжкі гріхи, за зраду Православ’ю й ухилення в єресь або розкол, і соборно проголошуване.
За наказом російського царя Петра І, 12 листопада 1708 року анафема накладена на гетьмана Війська Запорозького Івана Мазепу у зв’язку з його переходом на бік шведського короля Карла XII в ході Великої Північної війни.
Накладалася анафема у козацькій столиці, у Глухові у Троїцькій церкві. 
Троїцька церква у Глухові, де була проголошена анафема гетьману Мазепі.
Архієпископ Філарет Гумілевський писав: «Страшною потім була доля цього глухівського собору». Дійсно, собор кілька разів горів, нарешті у 1962 р. радянці пройшлися по ньому бульдозером, на його місці розбили парк.
Як відбувалося проголошення анафеми? Майже так, як запроваджувалися нові українські правописи: спочатку знищували всіх творців старого правопису, потім новому колективу давали завдання наблизити новий словник до російського. Як свідчить Лизогубівський літопис, напередодні приїзду ієрархів церкви були проведені страти церковнослужителів, голови яких були вивішені в Глухові на площі.
Історія Русів розповідала: «Священики й ченці, яких зібрали з усіх кінців, були одягнені в ряси чорного кольору, тримали в руках довгі свічки з воску, обмазані сажею. Співаючи псалми, вони оточили опудало, а потім, обертаючи на опудало чорні свічі, стали викрикувати разом з дяками та пономарями: «Хай буде Мазепа проклятий!» Потім архієрей ударив опудало палицею в груди і крикнув: «На зрадника і відступника Івана Мазепу – анафема»…
Було дано розпорядження всім священикам: викреслити всі згадки імені Івана Степановича з церковних книг. Не забув цар-батюшка і покійної матері Мазепи Марії Магдалини, яка 42 роки життя віддала чернецтву: була ігуменею Києво–Печерського Вознесенського та Глухівського Успенського дівочих монастирів. Останні 20 років мати-радниця гетьмана була ігуменею Києво-Печерського Вознесенського дівочого монастиря (для дівчат із обраних родин). Уявіть собі більше 20 років Мазепа з матір’ю, найбагатші родини України оздоблювали монастир! Був він на місці сучасного Мистецького арсеналу. Тут мати померла у 1707 році, тут її й поховали.
У 1710 році Петро І наказав стерти з лиця землі Києво-Печерський дівочий монастир, його цвинтар. На кістках наречених Христа був побудований Арсенал. Черниць перевели на Поділ у Фролівський монастир. За радянських часів було з’ясовано, що мати Мазепи була похована у крипті Успенського собору Києво-Печерської Лаври. Можливо тому радянці у 1941 р. підірвали собор; поховання, багаті дарунки родини Мазеп загинули.
Більше трьох століть, кожен рік, у першу неділю великоднього посту в усіх церквах Російської імперії з амвона проклинали гетьмана Мазепу, проголошували йому анафему. Це було політичне рішення, бо Бог учить любити ворогів своїх, а не проклинати.
А ті сорок храмів, які матеріально підтримував Мазепа, кожного року згадували свого благодійника.
«У радянські часи ім’я Івана Степановича згадувалося тільки з лайливими епітетами, образ його змальовувався виключно чорною фарбою. Подавалися лише скупі, тенденційно підібрані, часто сфальсифіковані факти його життя й діяльності. У період «відлиги», коли почалося розкриття деяких фактів історичної правди, Іван Мазепа залишався таврованим зрадником. Це тривало й в наступні десятиріччя,» – писала Олена Апанович.
Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир на Всеукраїнському Православному Соборі УАПЦ 1990 року висловив точку зору Священного Синоду про анафему на гетьмана Мазепу: «Анафема на Мазепу була цілком антиканонічним і антиєвангельським актом. Гетьман Іван Мазепа не мав з Церквою жодного конфлікту». З цього часу українські церкви — Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква, Українська православна церква Канади, Українська греко-католицька церква не визнають цю анафему і служать молебні за упокій душі Мазепи.
Кирил (Гундяєв) 30 квітня 2009 року заявив, що в РПЦ створена відповідна комісія, яка розгляне питання анафеми, коли вщухнуть політичні суперечки.
У вересні 2018 року Вселенський патріарх і синод Константинопольської церкви зробили заяву, що вони ніколи не визнавали дійсною анафему на Івана Мазепу, тому що вона була накладена суто з політичних мотивів.
Залишити відповідь