Пам’ятаєте «Кривавий потоп» Генріха Сенкевича? Саме так називали литвини 13-річну війну з московським царем.
28 червня 1660 р. на річці Полонка відбулася знаменна битва.
Чому Полонка? Річечка мала ополонку, що не замерзала (білоруською полонка, російською – сарма). На березі річки біля однойменної вьоски зустрілося військо воєводи Івана Хованського з військами Степана Чарнецького та Яна Сапеги (з роду Сапєг герба «Лис»).
Якими були сили? Звісно, кожна зі сторін лукавить, тому просто прикинемо: армія Хованського, кіннота князя Семена Щербатова та солдати воєводи Семена Змієва, не менше 20 тисяч. З боку литвинів близько 15 тисяч війська.
На світанку московське військо погнало в бій шляхтичів-перекинчиків під орудою Флоріана Слонського.
Чотири години тривав добре продуманий бій литвинів з московськими загарбниками. Розгром окупантів переконав литвинів, що вони – народ-переможець, а московити вперше засумнівалися в своїх силах, у своїх перемогах, породили панічний страх перед литвинами-характерниками.
Битва на Полонці призвела до того, що 3 липня 1660 р. окупанти здали без бою Мінськ, Ляховичі.
У якому стані «братський народ» залишив Мінщину? Свідчить документ сейму 1661 р.: у Варшаві засідання розглядало економічні питання та визначало розмір податків для кожного воєводства та повіту. З’ясувалося, що податки платити нікому ні з чого — вся Біларусь була спалена, люди убиті або продані в рабство на східних ринках невільників. Документи свідчать: Мінське воєводство — «ўсё вынішчана»
