– Так ти кажеш, що на наших купюрах зображені ті князі, гетьмани, які «грошовий верстат» мали?
– Майже так.
– Що? І Богдан гроші карбував?
– А ви самі подумайте: на п`яти гривнях відома постать Богдана Хмельницького, адже він першим вивів Україну на рівень європейських держав, поставив на чільне місце економіку. Відомо, що міцні козацькі гарнізони в Овручі, Коростишевому, Прилуках, Вінниці, Браїлові, Мурафі, Шаргороді, Ямполі не дозволяли полякам навіть носа сунуть в Україну. Щоб військо утримувати, гроші потрібні? Я не кажу про наших державників-крохоборів, які із шлунка у солдата крихту вкрадуть, я кажу про справжніх гетьманів. Наприклад, у війні 1648-1654 pp. Б. Хмельницький успішно утримував військо, яке налічувало до 500-600 тис. вояків. Крім того відомо, що генеральний писар отримував – 1000 злотих, генеральний обозний – 400, військові судді – по 300 злотих на рік! Їх же платив гетьман із скарбниці. Відомо також, що Б. Хмельницький зібрав у Чигирині великі запаси срібла.
А коли до 1654 року, козацька Гетьманська держава Богдана Хмельницького, почала протистояти військовому блоку, сформованому Польщею, і обрала сезонного військового союзника – Росію. Богдан фактично наняв російські війська, пославши царю 1 мільйон срібних талерів.
Учений-економіст М. Слабченко у своїй праці «Организация хозяйства Украины от Хмельницкого до мировой войны» (Одеса, 1923 р.) стверджував, що в Україні в козацьку добу, точніше – 1649 р., карбувалася власна грошова одиниця. У Чигирині були представництва чотирнадцяти європейських держав; монетний двір, який карбував гетьманські гривні. У 1652 році в Європі дізналися, що Хмельницький продемонстрував кільком послам, які знаходилися в Чигирині, зразки новенькою української монети. На ній був знак козацької влади і напис Богдан Хмельницький. Для послів це було повною несподіванкою; карбували в умовах повної конспірації.
Про факт випуску власної грошової одиниці часів Козаччини свідчать «Записки дьяка Григория Кунакова о добытых им в бытность в Польше сведениях касательно войны поляков с казаками в 1649 году…»: «…А в Чигирине, де, учинил Богдан Хмельницкий мынзу и денги делают, а на тех новых денгах на одной стороне мечъ, а на другой стороне его, Богданово имя». Ці відомості російський дипломат Кунаков отримав від татарина А. Таїмова, який перебував при литовському дворі. У працях істориків І. Крип’якевича та І. Борщака також висловлено припущення про можливість емісії монет в Україні за гетьманування Б. Хмельницького.
Так, в архівних матеріалах Варшави зберігається лист подільського воєводи С. Потоцького до короля Яна Казимира від 29 жовтня 1652 р., у якому С. Потоцький скаржився на Б. Хмельницького, який зазіхнув на монетну регалію короля і карбував власні гроші.
Є повідомлення у «Gassette de France» за 1652 р. про те, що козацький гетьман став карбувати монети за власним зразком.
Після Визвольної війни було запроваджено одну з найвищих посад у гетьманській адміністрації – генерального підскарбія, який відповідав за стан фінансів козацького війська, розподіл натуральних і грошових податків, встановлення мита.
На реверсі купюри – Іллінська церква села Суботів. Це старовинне село на Черкащині, там був родовий маєток Хмельницьких. Монетний двір, кажуть деякі археологи, був розташований у Суботові, в підвалі садиби гетьмана.
1653 року на замовлення гетьмана була побудована Іллінська церква як родинна усипальниця. Там Богдан поховав свого улюбленого сина Тимоша. Коли 8 вересня 1657 року Хмельницький відійшов у вічність, його поховали там же. Багато років польські магнати прагнули відібрати маєток у Хмельницьких. «Стоїть в селі Суботові розрита могила», – писав Шевченко. 
А може, у селі Суботові не домовина України, а й державна таємниця ще не розкрита.
